Керівництво ЗСУ, зокрема Михайло Драпатий, проголошує, що найціннішим є життя військовослужбовців, і кожен командир зобов’язаний їх берегти. Однак на практиці система наказів часто створює парадокс: командир, який у бойових умовах зберіг життя підлеглих, може опинитися на лаві підсудних, а не отримати подяку. Це вказує на глибокі системні проблеми, що потребують негайного вирішення.
Історія командира, який відмовився від самогубного штурму
Цю проблему ілюструє дворічна кримінальна справа, що слухається в суді. Вона стосується ротного, який у 2022 році добровільно вступив до лав ЗСУ, а згодом став поважним та досвідченим командиром роти. Коли йому надійшов наказ штурмувати певну позицію, ротний особисто провів розвідку з підлеглими. Виявилося, що позиція знаходилася на голому полі, де окопатися було неможливо, а бійців миттєво б знищили ворожі дрони.
Командир доповів про ситуацію своєму керівництву, вказавши на критичний брак особового складу (менше десяти бійців замість сотні за штатом) та нульові шанси на успіх операції та виживання. Він просив надати підкріплення та провести артпідготовку. Проте, командир батальйону, попри людське розуміння, посилався на дисциплінарний статут та наказ вищого керівництва. У підсумку, проти ротного було порушено кримінальну справу, його заарештували, а потім випустили під заставу. Тепер замість бойових завдань він відвідує судові засідання. Медикиня батальйону підтвердила, що виконання цього наказу призвело б до неминучої загибелі всіх бійців.
Іронія полягає в тому, що після цього інциденту на згадану позицію більше нікого не посилали, визнавши операцію недоцільною. Однак це ніяк не вплинуло на долю обвинуваченого, якого судять за те, що він не повів своїх підлеглих на безглузду загибель.
Юридичні прогалини та потреба у військовій юстиції
Військовий адвокат Роман Лихачов підкреслює, що сьогоднішня практика часто свідчить про формальне ставлення до наказів без належного врахування втрат в особовому складі. Існуюча правова система має серйозні недоліки:
- Дисциплінарний статут дозволяє не виконувати лише “злочинні накази”, але чіткі критерії для їх визначення відсутні, а рішення про злочинність може винести лише суд.
- В Україні практично не використовується військово-тактична експертиза, яка могла б оцінити доцільність або умови виконання наказів, що ускладнює роботу цивільних суддів.
- Суди, особливо в прифронтових регіонах, перевантажені військовими справами, специфіка яких часто незрозуміла для цивільних суддів.
Ситуація, коли досвідченого командира судять за збереження життя підлеглих, наголошує на необхідності кардинальних змін у “совковому” підході до виконання наказів. Відродження військової юстиції в Україні є критично важливим кроком. Лише це дозволить принципу збереження життя військових, проголошеному Михайлом Драпатим, повноцінно запрацювати і захищати найцінніше — людський капітал Збройних Сил.