Яка країна і чому комфортна для зустрічі Зеленського та Путіна




Місце зустрічі Зеленського та Путіна: потенційні локації та перешкоди


Зустріч Зеленського та Путіна: яка країна і чому буде психологічно комфортною для обох

Президент Володимир Зеленський неодноразово заявляв про готовність до особистої зустрічі з російським диктатором Володимиром Путіним. Москва, хоч і не прямо, також розглядає такий варіант. Однак головною перешкодою для потенційного саміту є вибір місця проведення переговорів, оскільки Путін наполягає на Москві, тоді як Зеленський категорично відкидає цю пропозицію.

Чому москва неприйнятна для українського президента

Володимир Зеленський рішуче відмовляється від зустрічі в Москві, називаючи її пасткою. Його відповідь “тільки на ракеті” підкреслює принципову неможливість діалогу в столиці агресора. Така пропозиція з боку Кремля є частиною стратегії, що переслідує кілька цілей:

  • Тактика затягування переговорного процесу та імітація готовності до діалогу перед міжнародною спільнотою.
  • Створення пропагандистської картинки “капітуляції”, що зображує візит президента країни, яка воює, до столиці агресора як поїздку на уклін.
  • Вплив особистих фобій Путіна, який уникає юрисдикції Міжнародного кримінального суду та місць, де він не контролює безпеку на 100 відсотків.
  • Неможливість ведення переговорів у столиці країни, яка прямо зараз завдає ракетні удари по українських містах.

Українська сторона також вказує на історичні прецеденти, як-от придушення Угорського повстання 1956 року, коли радянське керівництво заарештувало угорську делегацію після запрошення на переговори під гарантії безпеки.

Компромісні майданчики: туреччина та арабські монархії

Низка країн можуть стати взаємоприйнятним місцем для зустрічі, що мінімізує психологічний та юридичний дискомфорт для обох сторін:

Туреччина (Анкара)

Для Путіна це комфортний варіант завдяки довірчим особистим стосункам із Реджепом Тайіпом Ердоганом та відсутності в Анкари зобов’язань перед МКС. Для Кремля Туреччина є символом “незахідного” багатополярного світу. Для України це також цілком прийнятний майданчик, оскільки президент Ердоган послідовно підтримує територіальну цілісність України, а Туреччина вже виступала успішним посередником у “зерновій угоді” та великих обмінах полоненими.

Країни Перської затоки (ОАЕ, Саудівська Аравія, Катар)

Ці країни пропонують найбільш нейтральне середовище в ідеологічному плані. Арабські монархії не ратифікували Римський статут МКС і гарантують найвищий рівень конфіденційності та фізичної охорони. Зустріч тут сприймається Путіним як ділова розмова “у клубі рівних собі”. Для Зеленського це також комфортна дипломатична зона: Саудівська Аравія приймала саміти щодо української формули миру, а ОАЕ та Катар регулярно виступають посередниками у поверненні українських дітей та військовополонених.

Малоймовірні варіанти: європа та флорида

Європейські міста, такі як Відень чи Женева, хоча й мають історичний символізм часів Холодної війни, викликають у Путіна сильний дискомфорт. Обидві країни приєдналися до санкцій ЄС, а їхній юридичний статус щодо ордера МКС створює для Кремля неприйнятні ризики безпеки. Для України це найбільш природне та комфортне середовище, але саме тому воно є неприйнятним для російської сторони.

Флорида, де очікується саміт G20, могла б бути психологічно прийнятною для Путіна лише як частина великої угоди з Дональдом Трампом. Приліт у США тішить самолюбство Путіна, але зустріч із Зеленським там можлива для нього лише як “побічний елемент” російсько-американського саміту. Для Зеленського це також був би високий рівень дипломатичного комфорту завдяки прямій участі американської адміністрації, проте є небезпека, що до тиску Путіна може приєднатися і Трамп.

Таким чином, найбільш реалістичними компромісними локаціями залишаються столиці країн Перської затоки або Туреччина, де мінімізовані психологічні та юридичні ризики для обох лідерів. Однак, за словами політолога Володимира Фесенка, головною перешкодою є не місце зустрічі, а відсутність реального бажання Путіна домовлятися та його щира ненависть до Зеленського, що робить продуктивний діалог між ними практично неможливим.

Зрештою, вибір місця зустрічі є вторинним фактором; справжня перепона для потенційних переговорів полягає у відсутності щирого прагнення російської сторони до мирного врегулювання конфлікту.