
Фото: Altaf Qadri / POOL / AFP via Getty Images
Перший раунд переговорів в Абу-Дабі не приніс проривних домовленостей, проте розблокував процес, що був призупинений на 9 місяців. Політолог Віталій Кулик в інтерв’ю висловив свою думку щодо подальших очікувань у переговорному треку, ролі Європи та реакції Києва на ультиматуми Москви.
Переговори в абу-дабі: гуманітарний трек та перспективи
Незважаючи на відсутність миттєвих проривів, переговори в Абу-Дабі відновили діалог, який зосередився на глобальному порядку та європейській безпеці. Хоча росіяни озвучили свої ультимативні вимоги, політолог вважає, що їхня позиція може змінюватися.
- Основним досягненням стало розблокування гуманітарного треку, зокрема обміну полоненими та можливості проведення гуманітарних місій.
- Києву важливо масштабувати гуманітарний напрямок, а згодом додати до нього економічні питання, як-от зернові коридори та енергетичне перемир’я.
- Досягнення енергетичного перемир’я є критично важливим для України, тоді як зернове перемир’я є більш реальним завдяки лобіюванню з боку Туреччини.
Вплив трампізму та слабкість європи
Завершення війни в Україні тісно пов’язане з формуванням нового світового порядку та системи стримування. У цьому контексті “трампізм” розглядається як довгостроковий тренд в американській політиці, що має значний вплив.
Дональд Трамп, зосереджуючись на американських інтересах, готовий до діалогу з Путіним та не бачить його в категоріях “агресора”. Це створює ризики, адже його політика може передбачати зменшення військової присутності США в Європі, що послабить Альянс.
Європа ж, на думку політолога, не є суб’єктом переговорів через нездатність виробити єдину позицію та недостатню мілітаризацію економіки. Навіть Велика Британія, хоч і впливова, перебуває у власній політичній турбулентності.
Виклики для україни та стратегія майбутнього
Обговорення фінансування Заходом 800-тисячної української армії на 10 років як гарантії безпеки викликає питання щодо внутрішньої здатності України утримувати таку кількість війська поза активною фазою бойових дій. Також існує ризик зростання капітулянтських настроїв у суспільстві, якщо не буде видимих перспектив у переговорах.
Києву важливо не лише захищати свою країну, але й активно шукати партнерів у Європі, пропонуючи різні безпекові конструкції – як у контексті НАТО, так і поза ним, включаючи співпрацю з європейськими ВПК та країнами Скандинавії.
Таким чином, переговорний процес з Україною є багатошаровим і залежить від низки внутрішніх та зовнішніх факторів. Хоча миттєві прориви відсутні, відновлення діалогу та фокус на гуманітарних питаннях закладають основу для подальшого вирішення складних геополітичних викликів.





Прокомментируйте