Віталій Кулик розкриває: Абу-Дабі, слабка Європа, шанс на перемир’я

Політолог Віталій Кулик - про результати Абу-Дабі, слабкість Європи та шанси на перемир'я

Фото: Altaf Qadri / POOL / AFP via Getty Images

Перший раунд переговорів в Абу-Дабі не приніс проривних домовленостей, проте розблокував процес, що був призупинений на 9 місяців. Політолог Віталій Кулик в інтерв’ю висловив свою думку щодо подальших очікувань у переговорному треку, ролі Європи та реакції Києва на ультиматуми Москви.

Переговори в абу-дабі: гуманітарний трек та перспективи

Незважаючи на відсутність миттєвих проривів, переговори в Абу-Дабі відновили діалог, який зосередився на глобальному порядку та європейській безпеці. Хоча росіяни озвучили свої ультимативні вимоги, політолог вважає, що їхня позиція може змінюватися.

  • Основним досягненням стало розблокування гуманітарного треку, зокрема обміну полоненими та можливості проведення гуманітарних місій.
  • Києву важливо масштабувати гуманітарний напрямок, а згодом додати до нього економічні питання, як-от зернові коридори та енергетичне перемир’я.
  • Досягнення енергетичного перемир’я є критично важливим для України, тоді як зернове перемир’я є більш реальним завдяки лобіюванню з боку Туреччини.

Вплив трампізму та слабкість європи

Завершення війни в Україні тісно пов’язане з формуванням нового світового порядку та системи стримування. У цьому контексті “трампізм” розглядається як довгостроковий тренд в американській політиці, що має значний вплив.

Дональд Трамп, зосереджуючись на американських інтересах, готовий до діалогу з Путіним та не бачить його в категоріях “агресора”. Це створює ризики, адже його політика може передбачати зменшення військової присутності США в Європі, що послабить Альянс.

Європа ж, на думку політолога, не є суб’єктом переговорів через нездатність виробити єдину позицію та недостатню мілітаризацію економіки. Навіть Велика Британія, хоч і впливова, перебуває у власній політичній турбулентності.

Виклики для україни та стратегія майбутнього

Обговорення фінансування Заходом 800-тисячної української армії на 10 років як гарантії безпеки викликає питання щодо внутрішньої здатності України утримувати таку кількість війська поза активною фазою бойових дій. Також існує ризик зростання капітулянтських настроїв у суспільстві, якщо не буде видимих перспектив у переговорах.

Києву важливо не лише захищати свою країну, але й активно шукати партнерів у Європі, пропонуючи різні безпекові конструкції – як у контексті НАТО, так і поза ним, включаючи співпрацю з європейськими ВПК та країнами Скандинавії.

Таким чином, переговорний процес з Україною є багатошаровим і залежить від низки внутрішніх та зовнішніх факторів. Хоча миттєві прориви відсутні, відновлення діалогу та фокус на гуманітарних питаннях закладають основу для подальшого вирішення складних геополітичних викликів.