Фото: radiokielce.pl
Число українців, які планують залишитись за кордоном назавжди, зростає. Так, багато хто досі перебуває «між небом і землею», але це не заважає їм поступово адаптуватися за кордоном. Люди знаходять роботу та постійне житло, поступово включаються у місцеве життя, віддають дітей до європейських шкіл та планують для них нове європейське майбутнє.
Чи варто Україні розраховувати на повернення хоча б половини біженців і чи країна має для цього щось робити? Відповіді на ці та інші питання – у матеріалі Коротко про.
Думають про зміну громадянства
Дослідження фіксують безрадісні тенденції. Якщо у листопаді 2022-го повертатися до України планували 74% українських біженців, то у січні 2024-го їхня частка скоротилася до 52,5%. Такі результати показало дослідження Центру економічної стратегії (ЦЕС), проведене у грудні 2023-го – січні 2024-го.
Для того щоб зрозуміти, чи справді українці змінили свої плани щодо повернення, чи просто ті, хто планував повернутися, вже зробили це, автори дослідження запитали респондентів, як змінилися їхні плани порівняно з намірами наприкінці 2022-го. Виявилося, що 48% українських біженців не змінили своїх планів за цей час, тоді як 26% більше схиляються до думки не повертатися, а 21% схиляються до думки повернутися, але пізніше, ніж планували раніше.
Тобто, дійшли висновку у ЦЕС, кількість людей, які планують повертатися, продовжує зменшуватися, відповідно, зростає частка тих, хто збирається залишитися за кордоном.
Ще більш гнітючі результати показало опитування, проведене Київським міжнародним інститутом соціології ( КМІС ). Відповідаючи на питання про можливу зміну громадянства, 7% опитаних українських біженців повідомили, що вони вже мають громадянство іншої країни, 12% подали документи і чекають на рішення. 45% опитуваних хоч і не подавали документи, але зізналися, що хотіли б отримати інше громадянство. І лише кожен третій відповів, що не подавався на громадянство і не планує цього робити.
Доходи зростають, інтеграція продовжується
Українці, які виїхали, інтегруються за кордоном семимильними кроками: частка біженців, яким життя за кордоном подобається більше, ніж в Україні, збільшується. Цікавим спостереженням аналітиків ЦЕС є той факт, що і в травні 2023-го, і в січні 2024-го половина опитаних мають категоричні погляди з цього питання, обираючи крайні варіанти відповідей. Так, якщо у травні минулого року 42% заявляли, що їм більше подобається в Україні, а 12% — за кордоном, то у січні нинішнього року це співвідношення змінилося до 27% : 22%.
Поліпшується і матеріальне становище мігрантів. За даними ЦЕС, після початку повномасштабної війни чимало українських біженців втратили більшу частину своїх доходів, але на початку 2024-го більше половини вже мали доходи вищі, ніж до 24.02.2022. Зростання спроможності серед українських біженців пояснюється як соціальними виплатами, так і працевлаштуванням.
Директор міжнародної рекрутації Міграційної платформи EWL Марцін Колодзейчик нагадує: навіть на простій фізичній роботі без знання мови та досвіду роботи на мінімальній ставці в Європі можна заробити набагато більше, ніж в Україні. Наприклад, на польських підприємствах чи логістичних складах без мови та досвіду можна заробити 4-5 тис. злотих на руки (близько 40-50 тис. грн), фахівці заробляють більше.
Опитування КМІС також не суперечить даним ЦЕС та EWL. Дві третини українських біженців у Німеччині, Польщі та Чехії швидше (38%) або повністю (28%) задоволені своїми нинішніми умовами проживання у новій країні. Про свою незадоволеність повідомив лише кожен четвертий.
Повернення половини – це надто оптимістично
Результати опитування ЦЕС говорять про те, що половина українців, які зараз перебувають за кордоном, все ж таки планують повернутися в Україну. Щоправда, самі аналітики у цьому не впевнені.
«Чим довше триватиме війна, тим більше українців адаптуються до життя за кордоном, – йдеться у аналітичній записці ЦЕС. — Крім того, деякі з опитаних (14,7%) вважають, що перспективи для їхніх дітей кращі за кордоном. Також людям, які виїхали із зони бойових дій, нема куди повертатися».
Одним із маркерів збереження зв’язків з Україною є інтерес до новин та останніх подій у житті країни. Аналітики КМІС запитали, з яких джерел українські біженці отримують інформацію про Україну, та отримали відповіді, які важко назвати позитивними. 34% прямо відповіли, що не цікавляться такою інформацією, а 11% — «важко відповісти», що, на думку аналітиків, є формою ухилення від соціально несхвальної поведінки.
Загалом висновки КМІС виявилися аналогічними висновкам ЦЕС. За підрахунками, повернутися до України може половина. Проте з огляду на відповіді респондентів на запитання щодо інтересу до України, половина – це все ж таки надто оптимістичний сценарій.
– Українській економіці необхідне повернення біженців, але сьогодні це звучить як утопія, – зазначив у розмові з Коротко про економіст Владислав Банков. – Якщо й повернеться, то, в основному, найнепродуктивніша частина – ті, хто не зміг знайти себе на новому місці. Поточна ситуація не дозволяє робити обґрунтовані прогнози, але, на мій погляд, розраховувати на те, що повернеться хоча б половина – ультраоптимістично.
Співпраця з ЄС та комунікації як стимули до повернення
Дослідження показують, що менш схильні до повернення ті, хто:
виїхав разом із партнером; не має дітей; поїхав у лютому-березні 2022 року та має статус біженця; не відвідував Україну від часу виїзду.
У той же час більш схильні до повернення ті, хто:
працюють на роботі, яка не відповідає їх рівню кваліфікації; хочуть, щоби діти навчалися в Україні; можуть отримати гарну роботу в Україні; сумують за домівкою; хочуть допомогти у відновленні країни.
Багато хто сприймає відправною точкою для повернення закінчення війни, але, вважають у ЦЕС, на жаль, припинення війни не зупинить міграцію. Згідно з прогнозами Центру економічної стратегії, після завершення війни та скасування заборони на виїзд чоловіків за кордон додатково можуть виїхати від 87,6 тисячі до 154,9 тисячі осіб.
Зважаючи на вищесказане, в ЦЕС озвучили ключові рекомендації для стимулювання українців до повернення:
співробітництво з країнами ЄС щодо повернення українців після війни; швидке повоєнне відновлення постраждалих регіонів; допомогу людям із постраждалих та окупованих регіонів під час відновлення; розвиток державно-приватного партнерства; збільшення ресурсів на комунікацію із співвітчизниками за кордоном через дипломатичні представництва; спрощення реінтеграції дітей до навчання в українських школах та вступу українських випускників іноземних шкіл до українських вишів; забезпечення українським біженцям можливості вільного переміщення та вибору місця проживання, аналогічно правам громадян Європейського Союзу.
Експерти намагаються знайти позитив і дивитися на ситуацію, що склалася, під іншим кутом. Так, економіст Олександр Гаврутенко у розмові з Коротко про зазначив, що наші біженці – це не тільки економічні втрати в робочій силі, а й величезне придбання в соціальному капіталі, який допоможе розвивати нашу міжнародну економічну інтеграцію. Над цим активом треба працювати – це те, що в змозі зробити держава.
— Можливо, і не варто прагнути повертати тих, хто не хоче цього робити, у незрівнянні умови, — підсумував Гаврутенко. – А ось що точно потрібно робити – то це шукати способи утримання їхнього зв’язку з Україною.