>
До редакції “Бессарабії INFORM” звернулося подружжя Юрдакчи з села Тарутине, яке розповіло обурливу історію про некомпетентність медиків Тарутинської центральної лікарні та станції невідкладної допомоги, котра прикувала літнього чоловіка до ліжка. Про подію та наслідки – в матеріалі.
Мова йтиме про 72-річного Петра Юрдакчи, який наразі після перенесеного інсульту повністю втратив рухомість правої сторони тіла та не може жити без сторонньої допомоги. Історію жахливого дня журналістці “БІ” розповів його син, також Петро.
“Одразу варто зазначити, що з інсультом в нашій родині знайомі, адже декілька років тому в мого вже батька був один “удар”, тому, коли 9 вересня близько 23-ї години йому стало зле (запаморочення, слабкість, нестабільна координація, підвищений тиск), ми одразу, не зволікаючи, викликали “швидку”, – починає розповідь Петро Юрдакчи. – Фельдшер екстреної медичної допомоги зробив кардіограму, поміряв тиск, та оскільки симптоми були ще не дуже виражені, не побачив у стані батька нічого критичного. Оскільки легше батьку не ставало, а навпаки почало віднімати праві кінцівки, ми самостійно повезли батька до приймального відділення Тарутинської центральної лікарні, де нас зустрів черговий лікар Прокопенко В., який провів огляд та постановив: “Ви до інсульту не дотягуєте”, мовляв, вік у батька, і це просто симптоми “літньої людини”, навіть той факт, що людина не може доторкнутися до власного носа, не відчуває кінцівки, має запаморочення та високий тиск, не переконали лікаря. Знову жодних рекомендацій, окрім наступного дня звернутися до сімейного лікаря, та тим паче жодних направлень. З шостої ранку до опівдня батькові ставало лише гірше, ми знову подзвонили на “103”. На виклик приїхала Козловська В., яка, провівши огляд, сказала, що нічого страшного в батька не бачить, і тиск 150-160- це не привід викликати швидку допомогу, зауваження моєї дружини щодо інших симптомів інсульту нічого не дали, і ознак інсульту парамедик не побачила, бо, як вона сказала, “у нього рот не перекосило”.
Після прохання відвезти до Арцизької лікарні, в якій можуть надати допомогу при інсульті, відповіла, що “швидка – це не таксі” (так і сказала). Ми просили хоча б направлення дати, але і тут нам відмовили. Ба більше – сказали їхати самим та не казати, що викликали швидку, а нібито ми просто вирішили перевіритись. Коли все ж ми самостійно відвезли батька в приймальне відділення Арцизької лікарні, черговий лікар одразу після огляду поклав його до реанімації, та вже там татові зробили комп’ютерну томографію, яка все-таки виявила в нього ішемічний інсульт, який так і не побачили медики з Тарутіне. Але ж якби медична допомога була надана раніше, стан батька був би не настільки критичним”, – розповів чоловік.
Петро з дружиною Катериною подали заяви та скарги до всіх можливих інстанцій та надали редакції всі підтверджувальні документи. Якщо з фельдшеркою питання було вирішено швидко (сім’я отримала офіційну відповідь про її звільнення), то на ситуацію з лікарем приймального відділення Прокопенко В. керівництво закриває очі, у будь-який спосіб намагаючись виправдати недбалість доктору. Але ж ця некомпетентність ледь не коштувала життя та має дуже тяжкі наслідки для пацієнта.