Фото: Artur Widak/NurPhoto via Getty Images
Чемпіонат світу у приміщенні 2026 року в польському Торуні став для української легкої атлетики історичним. Четверте місце в загальнокомандному заліку, срібло Юлії Левченко та тріумфальне золото Олега Дорощука і Ярослави Магучіх. А за кожною яскравою перемогою стоїть людина, яка готує спортсменів, при цьому часто залишаючись в тіні.
Тетяна Степанова – архітектор успіхів Ярослави Магучіх. Вони працюють разом уже 11 років, відтоді як 13-річна дівчинка вперше прийшла до неї в сектор. Тетяна Володимирівна рідко дає інтерв’ю, вважаючи, що за тренера мають говорити результати його учнів. Але для Коротко про вона зробила виняток і поділилася думками про те, як за математичним розрахунком та «бар’єрним» минулим тренерки криється шлях до історичних рекордів і чому для збереження світового лідерства іноді потрібно просто вчасно поїхати додому та побути з родиною.
Немає межі досконалості
– Тетяно Володимирівно, ЧС-2026 у приміщенні завершився перемогою Ярослави Магучіх із результатом 2,01 м. Як вам цей результат? Наскільки ви з Ярославою задоволені?
– Я дуже хотіла, щоб Ярослава стрибнула 2,06, тому що знаю її готовність на даний момент, але ми задоволені тим, що перемогли і лунав Гімн нашої рідної України.
– Які емоції ви відчули, коли зрозуміли, що Ярослава знову бере золото ЧС у приміщенні?
– Мені було спокійно і радісно. І вже думала, як тренувати Ярославу далі, щоб не вилазили помилки в розбігу.
– Як себе почуває і в якій формі зараз перебуває Ярослава?
– Вона провела певний час у рідному Дніпрі. Поспілкувалася із сім’єю, друзями, зробила багато добрих справ – це і дало можливість відновитися. Тому вступаємо з новими силами в новий сезон.
– Які у вас очікування від цього сезону? Зараз рекорд Ярослави 2,10 м. Які завдання перед собою ставите?
– Немає межі досконалості.
Перші медалі Ярослава завойовувала разом із Тетяною Степановою. Фото: ФБ Ярослава Магучіх
Головне – не боятися відповідальності та робити висновки
– Як сталося, що ви перекваліфікувалися з бігунки на 400 метрів із бар’єрами на тренерку зі стрибків у висоту?
– Це не було різким рішенням. Ще під час виступів я почала більше цікавитися процесами підготовки та логікою тренувань. Мені стало цікаво розуміти і будувати свій погляд на підготовку стрибунки у висоту. В якийсь момент я зрозуміла, що мій нестандартний підхід дає результати і підходить для Ярослави.
– Хто в житті мав на вас найбільший вплив і зробив тією, ким ви є зараз?
– Мене сформував спорт, насамперед через складні моменти, коли потрібно терпіти, працювати і не здаватися. Великий вплив мав мій тренер і наставник Олег Миколайович Зайченко, який давав не лише знання, а й відповідальність, і розуміння того, що результат приходить через щоденну роботу.
– Ви суворий тренер? Чи більше мудра наставниця та менторка, яка завжди знає, що саме треба сказати підопічній і що зробити, щоб максимально її розкрити?
– Я вимоглива. Але ця вимогливість про результат і розвиток, а не про тиск. Я добре відчуваю спортсменку: коли потрібно підштовхнути, а коли підтримати. Довіра і повага – це основа нашої роботи.
Тренування бувають різними. Фото: ФБ Ярослава Магучіх
– Що для вас важливіше – перемога спортсмена чи його розвиток у процесі змагань?
– Без розвитку не буває росту. Були моменти, коли не все виходило, коли доводилося переглядати підхід, шукати нові рішення, оскільки спортсмен дорослішає і стосунки змінюються. Але саме такі періоди дають найбільший розвиток і тренеру, і спортсмену. Головне – не боятися відповідальності та робити висновки.
– І трошки про особисте. Що вас надихає?
– У моєму житті мене надихає моя родина та друзі, яким я вдячна і дуже їх люблю.
– Чи є у вас захоплення у житті поза межами спорту?
– Люблю випікати тістечка.
– Як проводите вільний час, якщо він є?
– У спокійній атмосфері, на природі. Побути наодинці з думками – це допомагає зберегти енергію та ясність у роботі.
Разом не лише на змаганнях, а й багато років у житті. Фото: ФБ Ярослава Магучіх
Тільки факти
Тетяну Степанову з упевненістю можна назвати легендарною тренеркою. Звісно, про неї говорять у спортивних колах, її методи та стиль роботи обговорюють. І ось про що можна почути найчастіше:
Метод «бар’єристки»: Тетяна Степанова ніколи не стрибала у висоту професійно. Її спеціалізація – біг на 400 метрів із бар’єрами. Саме це стало основою тактики, де у стрибку головним є не лише «силовий поштовх», а математичний ритм. Вона вибудувала розбіг Ярослави як ідеальну бігову дистанцію, де важливий кожен міліметр кроку.
Тандем довжиною в життя: вони працюють разом відтоді, як Ярославі виповнилося 13. Степанова – єдина тренерка у спортивній кар’єрі Магучіх. Це унікальний приклад у світовому спорті, коли дитячий тренер не «передає» талант далі, а росте з ним до рівня олімпійського золота та світових рекордів.
Філософія легкості: у той час як світова школа стрибків роками робила ставку на «фізику» та штангу, Степанова пішла на ризик. Її методика виключає надмірну вагу на тренуваннях, зберігаючи природну крихкість та стрибучість спортсменки.
Чути стрибок: у спортивних колах кажуть, що Степанова – «слухач». Вона може не дивитися на планку, а за звуком шиповок об тартан визначити, чи подолає Ярослава висоту.
Мета – 2,11: для Степанової рекорд світу 2,10 м – це не фінал, а проміжна точка. Її фраза «немає межі досконалості» – це не ввічливість, а реальний план тренувань, де вже закладена висота 2 метри 11 сантиметрів.
Маленька порада може додати “золотий” рекордний сантиметр. Фото: ФБ Ярослава Магучіх