Сьогодні статистика бойового застосування танків свідчить: значна частина влучань у танк припадає на башту. Цей показник коливається навколо позначки 50%.
Тож, виникає потреба прибрати екіпаж з тієї частини танка, яка найбільше уражається, і зменшити розміри самої башти та ймовірності влучань по ній.
Існує маса паперових проєктів для реалізації цієї ідеї. Щодо їхніх особливостей наш кореспондент спілкувався з військовим аналітиком Сергієм Березуцьким.
Отже, розповідаємо, які напрацювання зробили інженери різних країн в минулі роки щодо FMBT (Futuristic Main Battle Tank).
Розробку цього проєкту американці розпочали ще в 90-ті роки минулого століття. Це мала бути 40-тонна машина. У дистанційно керованій напівбашті розміщувались 120-мм гармата XM291 та 40 пострілів першої черги.
Інший варіант озброєння: бойовий модуль, до якого входила 140-мм гармата, спарена з 30-мм автоматичною гарматою М-230 з 400 пострілами першої черги і 7,62-мм кулемет з 4000 патронами, 40-мм гранатомет і 100 гранат до нього й на додачу 7 зенітних самокерованих ракет ближньої дії.
Передбачалася бортова система виявлення цілей.
Верхня лобова деталь броні — вдосконалена пасивна броня завтовшки 1000 мм з елементами динамічного захисту.
Також планувалось використовувати матеріали, що знижують сигнатуру, та активний захист газотурбинного двигуна LV-100 переднього розташування.
Екіпаж — дві особи в корпусі в ряд у передній частині корпусу.
Але цей набір інновацій не відповідав технічному рівню тодішнього американського ВПК, загалом конструкція виявилася надто фантастичною для реалізації. Утім, США не залишили спроб створення танка з безлюдною баштою.
Ще одна цікава розробка: Future Combat System — Tracked (FCS-T). Вона ж Composite Armored Vehicle (CAV) Advanced Technology Demonstrator (ATD).
Що вона передбачала. Напівбашту з гладкоствольною бікаліберною гарматою ХМ291 калібру від 120 до 140 мм, 18 МДж, V 1800 м/с; 120-мм електротермохімічну або електротермічну гармату; 25/35-мм електромагнітну автоматичну гармату, ПТУР «Хеллфайр», удосконалений ПТУР ТОУ або гіперзвукову LOSAT. Проєкт LOSAT перейшов у проєкт CKEM — (Compact Kinetic Energy Missile), для запуску з гладкоствольної гармати калібру 120 мм та наведення за допомогою системи MRM.
Також було можливим використання мікрохвильової зброї. АЗ. БІУС третього покоління IVIS (Inter Vehicle Information System) — включає кругову автоматичну багатодатчикову систему виявлення цілей та управління вогнем — виявлення та контроль 15–20 цілей одночасно — тепловізор, РЛС, оптика, система розпізнавання «свій — чужий», ранжування цілей за ступенем небезпеки. Екіпаж — дві–три людини, можливі безлюдні машини.
Діями цих машин мала керувати розподілена інформаційна система, заснована на даних розвідки, здобутих від безпілотних літаючих засобів та даних автономних наземних пристроїв.
Але реальне життя дещо відрізняється від фантастичних серіалів. Результат — всі кошти на розробку витрачені, а вийшов пшик.
Також доречно згадати йорданський проєкт TARIQ AB9C4 модернізації англійського важкого танка «Центуріон» — напівбашта Falcon AB9С4 (King Abdullah II Design and Development Bureau — KADDB).
Основою баштової частини є швейцарські та британські розробки. 120-мм компактна гармата L50, автомат заряджання барабанного типу на шість пострілів у ніші корми башт і спеціальна боєукладка на чотири постріли. Швидкострільність — до 8 пострілів за хвилину.
Попри привабливість спільної ідеї, подальшого розвитку вона також не набула.
На сьогодні найбільш медійно розкручений проєкт танка з безлюдною баштою — це російська «Армата».
Башта там на 80% базується на розробках харківських інженерів КБ імені Морозова минулих років.
Ці проєкти ХКБМ ще й досі є засекреченими, тому про них інформації дуже мало.
У проєкті «Армата» росіяни вирішили розмістити трьох танкістів у ряд у бронекапсулі, але для них передбачено лише два люки в передній частині корпусу. Мехвод займає напівлежаче положення зліва, люк у нього є. Посередині — навідник, у нього люка немає. Праворуч — командир.
Складна форма башт і визначається численними пристроями засобів виявлення цілей та системами керування вогнем. На башті встановлюється легкий кожух з геометричними характеристиками, що мають забезпечити зниження помітності в РЛ-діапазоні.
Захист башти — лише від вогню 25–30-мм автоматичної гармати. На бортах товщина броні лише 50 мм. Тож башту з усім озброєнням може вразити сучасна автоматична гармата. До того ж додамо відсутність візуального каналу прицілів командира та навідника, неможливість забезпечення кругового огляду з місця командира. Але це не все.
Як розповідає Сергій Березуцький, насправді «Армата» «не злетіла» через недоведеність практично всіх важливих агрегатів танка — силової установки, трансмісії, прицільного комплексу.
12-циліндровий дослідний Х-подібний дизель з ТН А-85-3, він же 2А12-3, він же 12ЧН15/16, він же 12Н360, — невдале копіювання австрійського двигуна Зиммернінга.
росіяни розробляли цей двигун близько 30 років, але так і не вирішили головного проблемного моменту — тепловіддача двигуна в системи танка просто зашкалює, а система охолодження закипає.
Не вирішено проблему створення сучасної паливної системи із застосуванням електронного керування утворенням паливної суміші (двигун у разі різких змін обертів та під час запуску і прогріву починає диміти в сіро-блакитному спектрі).
Складний в експлуатації. Так, для того, щоб провести обслуговування очищувачів повітря, потрібно знімати дах моторно-трансмісійного відділення.
Як дублюючий двигун створювали дизель 12ТВ373Ч («Чайка»). Однак, попри те, що його розробку мали закінчити у 2017 році, результати визнані незадовільними, і проєкт був закритий у першому кварталі 2020 року з формулюванням: «постановка на серійне виробництво розробленого двигуна через його недоробки та технічно недосяжні параметри недоцільна».
Трансмісія «Армати» фактично запозичена у шасі ГМ-569 ЗРК «Бук» з додаванням гідрооб’ємного механізму повороту ГОМП-500 з гідротрансформатором. Були проблеми з електронними «мізками», які мали забезпечити рівномірну роботу та стабільну передачу потужності. Постачання цієї системи мала здійснити одна з французьких компаній (швидше за все RENK France S.A.S.), яка відмовилася це робити через санкції після початку широкомасштабного вторгнення.
Також не працюють, як планувалося, системи наведення і стабілізації гармати. Усі постріли «Армати», відео яких викладено у відкритий доступ, — тільки з місця. Це підтвержує: система стабілізації озброєння штатно не працює.
Загалом, у характеристиках «Армати» немає нічого такого, що не можна було б реалізувати на платформі Т-72/90. По суті, росіяни в кращих традиціях показухи зробили такий собі «потьомкінський танк: 2023».
Декілька екземплярів зберігають в окремому ангарі в Алабіно неподалік москви та використовують виключно для парадів. Напередодні кожного заходу приїжджає для обслуговування заводська бригада, яка готувала машини до пересування без допомоги коней.
Отже, якщо підсумувати, у проєкту безекіпажної башти є як переваги, так і мінуси.
Плюси: малий силует населеного відділення як у фронтальній, так і в профільній площинах, ізоляція танкістів від БК, покращений захист з боку верхньої півсфери (що особливо актуально у світлі застосування дронів), менша амплітуда коливань робочих місць екіпажу при поздовжньо- та поперечно кутових коливаннях машини, можливість реалізації довгого відкату гармати, необмеженої задньою стінкою башти.
Мінуси: надщільне компонування, ускладнення конструкції, неможливість ручного дубляжу в разі відмові МЗ (механізму заряджання. — Ред.), відсутність дублюючого оптичного каналу від прицілів до операторів у разі виходу з ладу електронного каналу або пошкодження/виходу з ладу електроживлення.
Тож, медійно-розпилювальний проєкт, який мав показати велич російської конструкторської думки, виявився черговим пшиком. Замість «Армати» росіяни розпочали випуск «Прориву-3», він же Т-90М.
Розробки тривають, час від часу на виставках озброєнь з’являються новітні перспективні зразки танків майбутнього, але для їх серійного виробництва ще потрібно вирішити цілу низку питань.
Олександр Шульман
Кореспондент АрміяInform