Фото: інстаграм Олександра Мох
Українські санкарі вибороли одразу 10 ліцензій на участь у XXV зимових Олімпійських іграх, що розпочинаються в італійських містах Мілані та Кортіні вже 6 лютого. І це найкращий результат в історії нашого санного спорту.
Однією з тих, хто здобув право на виступ на Олімпіаді, стала Олександра Мох, яка виступає у двомісних санях у парі з досвідченою Оленою Стецків.
В інтерв’ю Коротко про дівчина розповіла, як налаштовується на змагання, про свій шлях на Ігри та мрії.
Олімпійські ігри – це моя мрія
– Олександро, вам вдалося кваліфікуватися на зимові Олімпійські ігри. Що для вас означає ця кваліфікація?
– Можливість поїхати на Олімпійські ігри – це моя мрія. Зараз вона здійснилася, і це вже щастя впереміш із відповідальністю.
– Які думки та емоції у вас викликає сам факт виходу на старт на змаганнях такого рівня? Хвилюєтесь?
– Важко сказати, я ще не до кінця усвідомлюю, що це все насправді, емоції змішані і, звичайно, є хвилювання.
– Санкарі стали основними здобувачами ліцензій на ОІ для України цього разу. Причому цікаво, що всі спортсмени родом зі Львівщини та Тернопільщини. Про що говорить такий результат?
– Санний спорт в Україні зараз базується лише на Львівщині та Тернопільщині, тому логічно, що спортсмени тільки з цих регіонів. На мою думку, у нашій команді всі працюють на результат, усі викладаються на повну, і цей результат – показник нашої праці.
– Відчуваєте особливий тиск через результат виступу на Олімпіаді?
– Я особисто відчуваю відповідальність і бажання показувати якомога кращий результат на всіх змаганнях, неважливо – чи це чемпіонат України, чи чемпіонат та Кубки світу. Насамперед зараз дуже важливо бути на міжнародній арені та нагадувати світу, що Україна є і що у нас насправді відбувається.
Для Олександри немає кращого міста, ніж її рідний Львів. Фото: інстаграм Олександра Мох
Ми з Оленою на одній хвилі
– Ви виступаєте в парі з Оленою Стецків. Як у вашому дуеті поєднуються досвід та молодість?
– Олена старша за мене, і, звичайно, у неї величезний досвід та багато знань у санному спорті, порівняно зі мною. За період нашої співпраці вона мене багато чого навчила і робить це досі – це дуже цікаво та цінно для мене. Але, незважаючи на різницю у віці, ми на одній хвилі.
– Як ви взагалі можете охарактеризувати вашу пару? Яка Олена, а яка ви? Чисто з погляду психології?
– Олена весела і дуже добра, іноді навіть занадто добра. Вона дуже відповідальна і любить, щоб усе було ідеально і в усьому був порядок. У нас іноді бувають мінісварки через це, бо я трохи інша, можу легше ставитися до деяких моментів, але намагаємося розмовляти та розуміти одна одну.
– Вам особисто більше подобається виступати в парі чи в одиночних змаганнях?
– Досвіду виступати в одиночці в мене не так багато, я практично всю свою кар’єру виступаю у двійці, тому однозначно у двійці мені подобається більше. Почуваюся як риба у воді.
– Що найскладніше у виступах у двійці?
– Бути одним цілим. Коли їдеш трасою, потрібно бути єдиним механізмом – це найскладніше і найважливіше.
Під час спуску ми відчуваємо великі перевантаження – як пілоти винищувача
– З чого для вас починався санний спорт?
– Мій старший брат займався санним спортом, і батьки змушували його брати мене з собою, бо не було з ким залишити. Для мене санний спорт почався зі спортзалу в школі. Ми там займалися фізичною підготовкою. Спочатку в мене не було вибору, але після перших спусків на санкороликах у парку” Прогулянка” мені дуже сподобалося. З’явився якийсь азарт і хотілося їхати все швидше і швидше.
– Пам’ятаєте смак першої перемоги?
– Першу перемогу не пам’ятаю, але пам’ятаю першу поразку. Я була маленька, років 9-10. Пам’ятаю, як сильно плакала і не хотіла більше займатися.
– Наскільки складними є тренування у вашому виді спорту? Як багато часу на день вони потребують?
– У фізичному плані потрібно добре відчувати своє тіло і бути досить сильним, тому що під час спуску ми відчуваємо великі перевантаження – як пілоти винищувача. Людям з боку може здаватися: що там важкого – лежиш собі і їдеш, а насправді після кількох заїздів ми почуваємося дуже втомленими. У моральному плані – ми весь час займаємося самоаналізом, потрібно під час спуску бути дуже сконцентрованим, намагатися не допускати помилок, а якщо припустилися – відразу швидко вирішувати, як це виправити.
– Складно переживати невдачі у спорті, коли вони трапляються? Що допомагає вам у такі нелегкі моменти?
– Думаю, будь-якому спортсмену важко переживати невдачі. Я намагаюся швидко це відпустити і налаштуватися на наступний старт чи змагання.
– Яку роль відіграє психологічна підготовка у санному спорті?
– Це один із найважливіших аспектів у санному спорті. Тут важливо вміти контролювати свої емоції та бути спокійним. Спокій – це точність, а зайві емоції – це, відповідно, зайві рухи.
– У вашому виді спорту дуже висока швидкість руху. Чи буває страшно? Що ви відчуваєте на максимальних швидкостях?
– Звичайно, буває страшно. Особливо, коли щось не виходить на трасі або трапляються падіння. Потрібно переборювати себе та свій страх.
У парі з 31-річною Оленою Стецьків (ліворуч) 21-річна Олександра почувається цілком комфортно. Фото: інстаграм Олександра Мох
Львів – це моє місце сили
– Яка ви поза спортом?
– Не можу сама себе охарактеризувати, яка я, це треба запитувати в когось іншого, але думаю, я весела.
– Як любите проводити вільний від змагань та тренувань час?
– Дуже люблю довго поспати, а коли я вдома у Львові, люблю проводити час із хлопцем або із сім’єю. Вийти кудись погуляти – для мене це топ.
– Як я розумію, Львів – ваше рідне місто. Яке місце у вас найулюбленіше і чому?
– Важко сказати, яке найулюбленіше місце у Львові, мені загалом моє місто дуже подобається, це моє місце сили, тому важко виділити якесь одне.
– Яка музика грає у вас у навушниках, щоб налаштуватися на виступ? І чи є улюблена?
– Я меломан, слухаю все. Перед змаганнями маю ритуал – слухати «Океан Ельзи» – «Все буде добре». Ця пісня вже багато років заспокоює мене перед стартом, коли мандраж, і налаштовує на позитив.
На трасі спортсмени можуть розганяти сани до швидкості 150 км на годину. Фото: інстаграм Олександра Мох