Прапор України, подарований дослідниками Антарктиди школярам з села на півночі Харківщини, розлютив російських військових.
Загарбники не змогли відрізнити підписане полярниками знамено від прапорів українських захисників — воїнів, які брали участь в АТО-ООС. Тому після захоплення школи росіяни вперто розшукували вчительку, відповідальну за кабінет, в якому зберігався стяг.
Про трагічну, але водночас сповнену надії долю «антарктичного» прапору України АрміяInform розповіла вчителька молодших класів Ольга Істоцька.
Підписаний прапор — найцінніший подарунок
Дружба українських науковців-полярників та дітей з села Липці на Слобожанщині почалась задовго до широкомасштабного вторгнення. Листування та відеоспілкування в мережі Інтернет, особисті зустрічі та цікаві подарунки науковців захоплювали учнів молодших класів Липецького ліцею імені П. В. Щепкіна.
Найціннішим з подарунків став підписаний полярниками прапор України, який до того майорів на холодних вітрах над білими снігами Антарктиди. Збережений разом з мотузкою, якою його кріпили до флагштока, він дозволяв школярам торкнутися далекого незнаного і сповненого романтики подорожі та пригод світу.
— Прапор України, який нам подарували, привезли з Антарктиди полярники 25-ї української антарктичної експедиції. Ми з ними дружимо, спілкуємося, діти часто їх бачать. Тож вони нам подарували прапор, підписаний членами експедиції. Він у нас висів на найпочеснішому місці і ми дуже пишалися тим, що він у нас є, — розповідає Ольга Істоцька.
Окупантам прапор дуже не сподобався
Після захоплення Липців у перші години широкомасштабного вторгнення російські окупанти зайняли всі громадські приміщення, почали обшуки в місцевих мешканців, надзвичайно затято переслідуючи учасників АТО/ООС, прикордонників, поліцейських та членів їхніх сімей, яких нещадно тероризували.
Під ударом були всі, хто так чи інакше виявляв проукраїнську позицію. Будь-яку українську символіку загарбники заборонили й усе, що виявляли, відразу знищували. Особливу ненависть викликали в росіян ті з національних українських символів, які мали індивідуальні риси, які свідчили про те, що це не просто типовий державний герб чи прапор, а цінна і значуща для когось особисто річ.
— Односельці повідомили мене, що російських військових розлютив український прапор з написами зі Щепкінської школи, і вони розшукують вчительку, в класі якої він зберігався. Вони тоді сказали, що той прапор дуже схожий на прапор з АТО, — пригадує Ольга Істоцька.
Викрадений загарбниками прапор повернути не вдалося
Дізнавшись, що її розшукують через прапор, вчителька не ховалася і сама пішла вимагати в окупантів, щоб вони повернули цінний для її учнів та неї особисто «антарктичний» стяг.
— Прапор не повернули, хоча я сказала, що це прапор з Антарктиди, на ньому про це написано і це можна легко прочитати. На ньому були підписи полярників, було написано, що це 25-та УАЕ, були штампи антарктичні різні, навіть залишилася та мотузка, якою він кріпився, — розповідає вона.
Однак окупанти відмовились віддати прапор. Коли ж пані Оля почала періодично нагадувати про нього і розпитувати про його долю, їй невдовзі доволі жорстко заявили, щоб вона припинила це робити, бо це злить окупантів.
— Декілька разів я намагалася все-таки його дістати, бо він дійсно дуже цінний для нас. Тому за нього варто було поборотися навіть в таких умовах, — каже вчителька.
Замість одного — чотири: втрачений прапор примножили науковці
Попри те, що повернути прапор так і не вдалося, вчителька зберегла шкільний дзвіночок, на який після виїзду з окупації прикріпили жовто-синю стрічку. А згодом українські полярники відразу з кількох експедицій — як раніших, так і пізніших за 25-ту — подарували школярам аж чотири прапори.
Так історія одного «антарктичного» прапору України зі Слобожанщини продовжилась і примножилась одразу в чотирьох нових стягах. Їх Ольга Істоцька зберігає тепер разом зі врятованим дзвіночком та іншими символічними значущими для учнів речами.
— У нас була така маленька виставка в класі. Там було багато подарунків з Канади, з Німеччини, з Антарктиди, з різних конкурсів. Її вдалося врятувати. А дзвіночок, який дзвонив на урок та з уроку, взагалі виїздив зі мною з-під окупації, — згадує вчителька.
Два прапори пережили окупацію «в криївці»
Коли у вересні 2022 року під час звитяжної Слобожанської наступальної операції Сил оборони України на Харківщині рідне село Ольги Істоцької вдалося визволити, вона поспішила повернутися до рідної школи, зайти до затишної колись класної кімнати.
Вона вже не сподівалась, що там вціліла хоч якась українська символіка, однак життя виявилось непередбачуваним — два намотаних на древко новеньких синьо-жовтих прапори впали за шафу, закотилися під неї знизу — і там дочекалися визволення.
— Вони як живі істоти заховалися — намоталися на цей патик і впали під шафу. Навіть не просто за шафу, а прямо під неї закотилися. Вони пробули там всю окупацію, хоча в класі були російські військові. І вже після звільнення, коли перебирали речі, я відсунула шафу — а там ці два великих прапори! — захоплено згадує вчителька.
Врятовані прапори підписали військові
— Потім ці прапори з «криївки» під шафою підписали військові, які визволяли наше село. Вони для школярів стали такими само цінними, як найперший втрачений прапор з Антарктиди, — емоційно продовжує пані Ольга.
Для неї ж ці збережені попри окупацію прапори взагалі стали безцінними, адже зберігають пам’ять про визволення села та рідної Щепкінської школи.
Захисники охоче підписували прапори для учнів, тож тепер усі шкільні прапори — це маленька частинка великої української історії.
Міжнародна «прапороносна» ініціатива
Історія втраченого, відновлених та врятованих прапорів наштовхнули Ольгу Істоцьку на ідею зібрати після переможного завершення війни прапори всіх країн, які допомагають українському народові боротися з російською агресією.
— Ще до нападу в нас були друзі з Канади, з Німеччини. У класі в нас вже був канадський прапор, чекали на німецький, але не встигли. Великий прапор під час виїзду з-під окупації нам подарували в Латвії. І це лише початок — ми хочемо зібрати прапори всіх країн, які нам допомагають і яким ми глибоко вдячні за цю допомогу, всіх дружніх країн, в яких побували липчани, — ділиться планами вчителька.
Вже понад 175 років над Україною майорять синьо-жовті прапори — Андрій Гречило
Вона вірить, що зруйновану нині російськими обстрілами школу імені народного вчителя Петра Васильовича Щепкіна відбудують ще кращою, ніж раніше. І над відновленим сільським парком поблизу школи замайорять українські та дружні українцям прапори.
Фото з особистого архіву Ольги Істоцької
Антон Печерський
Кореспондент АрміяInform