Відкриття дуже цікавої і незвичайної виставки відбулося сьогодні, 8 березня, в Палаці спорту. Дев’ять світлин-історій із життя переселенців, які не лишають байдужими.
У фойє ізмаїльського Палацу спорту сьогодні, 8 березня, відбулося відкриття виставки «(Не)помітні історії», яка демонструє світлини деяких найдорожчих речей для людей, який втратили свій дім через війну.
Заступник міського голови Сергій Лузанов, відкриваючи виставку, подякував Фонду ООН з народонаселення, який нам допоміг привезти цю експозицію в Ізмаїл, аби нагадати про долі мільйонів людей, які були вимушені рятуватися від війни і покинути свої рідні домівки.
— Виставка, яку ми сьогодні відкриваємо, має величезне значення. Вона присвячена тому, що переживають ті, хто вимушений тікати від війни, зазначив Сергій Лузанов. — Виставка називається «Непомітні історії», і це «не» в невеличких дужках, тому що ці історії дійсно непомітні, бо ми майже не звертаємо уваги на те, що і як відбувалося з людьми, які вимушені були внаслідок російської агресії покинути свої рідні домівки, що їм довелося пережити. Ця виставка – нагадування про те, що це може статися з ким завгодно, поки триває війна. Тому місцем проведення цієї виставки ми обрали одне з найпопулярніших місць нашого міста – центр дозвілля «Палац спорту», в який кожного дня приходять тисячі людей. В тому числі і ті, хто був вимушений покинути свої домівки і зараз живе в Ізмаїлі. Я дуже сподіваюся, що кожен побачить на цих світлинах щось для себе.
Кожна з цих історій – маленька віха з життя, яка подекуди визначила долю людей.
— У нас в місті вистачає людей, які пережили різні історії, розповів Сергій Аркадійович журналістам. — Є історія дитина, яка бачила, як розстрілюють її бабусю та дідуся під час втечі з Маріуполя. В нас є історії дітей, які продовжують ховати харчі під подушкою. Бо вони прожили два-три місяці, голодуючи під час спроб вирватися з окупації… Ми дуже і дуже хочемо, аби широкий загал розумів, що ці історії – не десь далеко, це не Голівуд і не сюжети з новин, це те, що відбувається кожного дня. Це те, чому ці люди потребують дуже великої уваги. Ми маємо про це нагадувати. Ми побачили цю виставку в Києві, і нас вразив цей погляд на війну. Тому ми вирішили привезти експозицію в Ізмаїл, і ми вдячні нашим партнерам з Фонду ООН, які нам допомогли. Вона працюватиме в Ізмаїлі два тижні, і ми сподіваємося, що за цей час багато людей зможуть її побачити і для себе відповісти на багато питань. Бо коли ти бачиш історію людини, все життя якої помістилося в невеличку торбинку, ти трошки інакше починаєш все це осмислювати. Дуже сподіваюся, що ці історії не залишать нікого байдужим. Це виставка про те, що ми проходимо для того, щоб мати право на існування.
На завершення, у зв’язку зі святом 8 березня заммера подякував всім жінкам, які нарівні з чоловіками захищають сьогодні нашу Батьківщину, боронять її від ворога і допомагають нашій країні вистояти, захищають всіх нас.
