Фото: Georgios Kostomitsopoulos/NurPhoto via Getty Images
З 2022 року Європа зіткнулася з найбільшою міграційною кризою з часів Другої світової війни. Вперше в історії Євросоюзу було активовано систему тимчасового захисту, яка дозволила мільйонам українців швидко набути легального статусу без довгого очікування права на притулок. Статус біженця українці і зараз ще можуть отримати практично у всіх країнах. Але зміни, порівняно з 2022 роком, є і досить серйозні. Ми проаналізували, що змінилося у трьох ключових країнах – Польща, Німеччина та Чехія – і спрогнозували майбутнє для українських біженців на найближчий рік. Коротко про – про те, що чекає на тих, хто планує шукати притулок у ЄС у 2026 році.
Польща
У Польщі ключовим документом для більш ніж 1,5 мільйона українських біженців став PESEL UKR. Це ідентифікаційний номер, який дає право працювати, отримувати виплати, користуватися медициною, відкривати банківські рахунки та відкривати доступ до освіти для дітей.
Якщо 2022-го на отримання PESEL давалося 60 днів після в’їзду до Польщі, то 2026-го реєстрація має бути оформлена протягом 30 днів. Якщо людина пропускає термін, це може призвести до втрати пільг тимчасового захисту.
Щодо медицини, то якщо спочатку українські біженці отримали повний доступ до державної медицини, то з 5 березня 2026 року безкоштовний доступ до лікарів все частіше прив’язаний до наявності страховки, яка, у свою чергу, прив’язана до офіційної роботи.
Крім того, Польща поступово закриває центри тимчасового розміщення. Якщо у 2022 році багато українців жили в готелях, у сімей, що приймають, або в муніципальних центрах, то тепер все частіше потрібно самостійно орендувати житло. Для цього потрібна або фінансова спроможність, або працевлаштування та достатній для оплати оренди заробіток.
Польща прийняла найбільше наших біженців, майже 1,5 мільйона людей. Фото: Piotr Lapinski/NurPhoto via Getty Images
Німеччина
Німеччина прихистила понад 1 мільйон українців, ставши другим найбільшим центром прийому. До 2025 року більшість українців отримували Bürgergeld – одну із найщедріших соціальних програм у Європі.
Як і в інших країнах ЄС, Німеччина тепер потребує оформлення медстрахування через працевлаштування. Освіта для дітей у місцевих школах стала обов’язковою, що викликало труднощі для школярів, які продовжували навчатися онлайн в українських школах.
Також стало складніше одержати захист повторно, якщо біженець уже мав статус в іншій країні ЄС. Німеччина, як і інші країни ЄС, обмежує можливість переходу між країнами.
Найсерйозніша проблема Німеччини – дефіцит житла. Особливо складна ситуація у Берліні, Мюнхені, Гамбурзі та Франкфурті, де закінчилося муніципальне житло і прибулих відправляють в інші землі країни.
Міста змушені розміщувати людей у готелях, у гуртожитках та у тимчасових центрах, що обходиться муніципалітетам у сотні мільйонів євро. Вартість оренди житла зростає, нових квартир не вистачає, тому Німеччина також відправляє українців працювати, щоб вони могли самостійно знайти та оплачувати місце проживання.
Чехія
Чехія розмістила близько 500 тисяч українців. За чотири роки Чехія знизила рівень фінансової підтримки біженців, а також змінила підхід до медичного страхування.
Система медичного страхування в країні влаштована так: у перші 150 днів після отримання захисту страховку оплачує держава, а потім це залежить від трудового статусу людини. Якщо людина працює, то страховку платить роботодавець, якщо людина зареєстрована як безробітна – платить держава. Однак якщо людина не працює і не зареєстрована, то вона має сплачувати страховку самостійно.
Ця система фактично стимулює українців швидше знаходити роботу, як і стандартні для ЄС проблеми із житлом. У великих містах, таких як Прага та Брно, орендна плата різко зросла, що ускладнює пошук квартири.
Європа проводить облік та аналіз
Всі нові вимоги пов’язані не так з міграційною політикою, як з інтеграцією та фінансуванням соціальних систем. Витрати на підтримку біженців зростають, дефіцит житла вже критичний. На щастя, українці загалом швидко інтегруються на ринку праці, тому уряди очікують, що більшість із них працюють чи працюватимуть найближчим часом, що при скороченні видатків може знизити тиск на бюджет.
Якщо європейські системи охорони здоров’я працюють через страхові фонди, які фінансуються з податків та внесків, то влада вимагає у користувачів цієї системи або офіційної роботи, або реєстрації як безробітного, або самостійної оплати страховки. Це дозволяє не перевантажити медичну систему та розподілити витрати між державою та працюючими мігрантами.
Щодо обов’язкового відвідування місцевих шкіл, то і тут все логічно. Крім того, що діти швидше вивчають мову та адаптуються, школи отримують державне фінансування за кількістю учнів. Якщо дитина навчається лише онлайн в українській школі, місцева система освіти не отримує фінансування. Ну і плюс захист дітей: здобуття освіти (зазвичай закріплено у конституціях багатьох країн), медичні огляди учнів та соціальний контроль за умовами життя сім’ї.
Вимоги європейців зараз зрозумілі: дорослі мають працювати, а діти навчатися у школах. Фото: Moritz Frankenberg
Сценарії на майбутнє
На 2026 рік у країнах ЄС та асоційованих державах Європи живе близько 4–4,5 млн українців, які отримали тимчасовий захист. І зараз у ЄС обговорюють нові сценарії щодо забезпечення українців притулком, але вже не в екстреному порядку, а у довгостроковому та стратегічному. Сценаріїв кілька.
Перший: перехід на звичайний ВНЖ, це найімовірніший варіант для значної частини українців. У цьому випадку люди зможуть перейти на стандартні міграційні статуси: робочий дозвіл на проживання (якщо людина має офіційну роботу), студентський статус (для тих, хто навчається в університетах), возз’єднання сім’ї (якщо один із членів сім’ї вже має довгостроковий статус). У багатьох країнах влада вже фактично стимулює такий перехід, пропонуючи консультації щодо зміни статусу або спрощуючи оформлення робочих дозволів.
Другий: деякі політики пропонують зберегти для українців окрему форму захисту навіть після завершення тимчасової програми. Це може бути довгостроковий гуманітарний статус чи спеціальна європейська програма захисту, чи окрема категорія посвідки на проживання. Такий підхід пояснюється тим, що війна може тривати довго, відновлення України триватиме роки, а мільйони людей уже глибоко інтегровані до європейського суспільства. Варіант спірний і потребує глибоких змін у європейському міграційному законодавстві.
Третій: програма добровільного повернення – починаючи від інформаційних центрів та консультацій щодо повернення та закінчуючи виплатою фінансової допомоги на переїзд на батьківщину. При цьому офіційна позиція ЄС залишається незмінною: повернення має бути виключно добровільним.
Четвертий: відсутність єдиного рішення для всього ЄС, і кожна країна може ухвалити власні правила. Наприклад, Німеччина може запропонувати перехід на робочі ВНЖ, Польща – спеціальні довгострокові програми, а скандинавські країни просто посилять вимоги.
У будь-якому разі поки що статус біженця українці, як і раніше, можуть отримати майже у всіх країнах Європи, але сьогодні він вимагає набагато більше самостійності, ніж у перші місяці війни. До 2027 року Європа має вирішити, скільки українців залишиться в ЄС, скільки повернуться додому та який статус буде запропоновано тим, хто вже інтегрувався.
Поки що можна сказати одне: масового позбавлення статусу біженця у 2027 році не буде, а розпочнеться поступове переведення українців з режиму тимчасового захисту до режиму інтеграції.