Колосальна робота тривалістю майже у 10 років – в Ізмаїльському військово-історичному музейному комплексі презентували надзвичайно реалістичний макет фортеці Ізмаїл станом на 1790 рік, одразу зруйнувавши кілька найгучніших міфів в історії того періоду.
Як насправді виглядала фортеця Ізмаїл тепер можна побачити на власні очі. 10-річний проект створення макета завершено, і, сьогодні, 22 вересня, він, нарешті, побачив світ.
В Ізмаїльському військово-історичному музейному комплексі відбулася презентація реконструкції, над якою з 2016 року натхненно працювала команда істориків, архітекторів, мистецтвознавців, реконструкторів, художників, музейників, ентузіастів.
Сам макет фортеці створений художником музею Сергієм Денисовим, під керівництвом директора музею Валерія Постернака, за участі викладачів і вихованців Ізмаїльської станції юних техніків на чолі з Юрієм Головльовим та Андрієм Шевченко, та при допомозі школярів та студентів-ентузіастів.
Перше, що хотіли показати – саму фортецю. На макеті можна побачити рів і вал оборонної споруди Ізмаїла станом на 1790 рік.
Ізмаїльська фортеця була регулярним табором турецьких військ і перегороджувала шлях для вторгнення російської армії за Дунай.
На 1790 рік фортеця була недобудованою, мала форму прямокутного трикутника, зверненого основою до Дунаю.
Довжина укріплень складала 7 кілометрів. Дерев’яно-земляні стіни були зведені на високих земляних валах. Їх висота сягала 10 метрів, ширина – 4-х.
У фортеці було четверо воріт, оснащених підвісними мостами.
З боку Дунаю бастіонів ще не було. Фортеця мала лише один кам’яний бастіон в південно-західній частині міста — — він називався «Табія».
Але тепер можна побачити не тільки саму ізмаїльську фортецю.
В макеті у найдрібніших деталях відображене все місто того періоду.
Місто Ізмаїл в той час складалося з кварталів, де жили різні народи. Мусульманські (турецькі та татарські) квартали розташовувалися в північній та центральній частинах міста. В цих кварталах знаходилися мечеті, лазня, кав’ярні, караван-сарай. Одна з мечетей, — Мала ханська мечеть XVI століття – найстаріша будівля Ізмаїла, пам’ятник архітектури національного значення, який є одним з небагатьох унікальних зразків турецької архітектури періоду її розквіту, що збереглися на території України.
Недалеко від турецьких кварталів розташовувалися вірменські, грецькі, єврейські та молдавські квартали. У них центральне місце займали церкви, яких на території тодішнього Ізмаїла було шість. До речі, мечетей було всього 7.
Кількість населення тоді складала приблизно 10 тисяч людей, різних національностей, релігійних поглядів, але які мирно жили поряд, торгували, займалися ремеслом чи сільським господарством. Мультикультурність та полінаціоналість Ізмаїла була закладена ще кілька століть тому, а зберігається і досі.
Створення макету потребувало часу, коштів та, головне, невтомного ентузіазму людей, відданих своїй справі. Один з них – це співробітник музею Віктор Нікітенко, який, нажаль, цього року загинув на фронті у боротьбі за незалежність та територіальну цілісність України. На відкритті макету була присутня його матір Ганна. Присутні вшанували Віктора, а також інших полеглих захисників України хвилиною мовчання.
Директор Ізмаїльського військово-історичного музейного комплексу Валерій Постернак наголосив, що головна мета цього макету – розвінчування тих міфів, які довго вкорінювалися в свідомості населення про Ізмаїл як місто «російської слави».
— Ми хотіли показати правдивий вигляд ізмаїльської фортеці на 1790 рік. Сподіваємося, тепер більше ніхто не буде питати, а де той радянський макет фортеці з кам’яними стінами, яких ніколи не було.
Макет виконаний здебільшого з пенополістеролу, найдрібніші деталі (свійські тварини, верблюди, коні, а також гармати та інше) було зроблено на 3D-принтері.
1300 будинків та майже 3000 дерев – співробітники музею вручну відтворили все в найдрібніших деталях, точно так, як це було у 1790 році.
Проектування вулиць, кварталів, житлових будинків, головних будівель, гостьових будинків, лазень, кав’ярень, мечетей, церков, турецького флоту, переправи та навіть двох шибениць – усе змайстровано у найменших деталях та нанесено на ландшафт.
Була додана також артилерія – саме в тій кількості, яка була станом на 1790 рік (це близько 200 гармат, фашини), а ще деталізували ворота фортеці і переправу, додали кораблі та каяки турецького флоту.
А схема-карта розташування об’єктів не тільки військового, але і цивільного призначення в Ізмаїлі у період з 1770 по 1797 роки була розроблена та створена для кращого розуміння як все виглядало.
Зображення були взяті з гравюр, планів Ізмаїлу 1772 року, книги відомих науковців Андрія Красножона та Мехмета Тютюнджи.
— Це саме командна робота, — я хочу це підкреслити, — команди істориків, мистецтвознавців, майстрів… Вдячний своїй родині за розуміння, бо я знаю, скільки часу з удосвіта і до пізньої ночі це у мене займало, — сказав художник Сергій Денисов. – нашою командою була проведена велика аналітична робота – прорахувати скільки будинків в кожному кварталі і під яким воно було кутом, і скільки було дерев, бо кожне дерево, що ви бачите на макеті – саме на тому місці, де воно було зафіксовано картою на 1790 рік. Всі будівлі, житлові квартали – все було прораховано і промальовано. Ми також знайшли усі мечеті та церкви, встановили, які вони мали назви, вигляд. Паралельно з роботою над макетом, ми зробили карту, на якій можна побачити усі локації, споруди та кораблі з назвами. Початково усе було промальовано мною від руки, і вже потім оцифровувалося. А щодо макету – звісно, хотілося максимальної деталізації, сподіваюся, нам це вдалося.
— Ніщо не зупинить ідею, час якої настав, — сказав заступник міського голови Сергій Лузанов, який у 2016 році (ще на посаді начальника відділу культури) був серед тих, хто підтримав ініціативу створення такого макету. – Щоб місто почало цікавитися своєю реальною історією, щоб гості Ізмаїла знали про справжню історію нашого краю, — і створюються такі речі. Щоб люди мали уявлення, що дійсно відбувалося на цих теренах, як виглядало місто, яке арабські мандрівники називали «Багдадом на Дунаї». Щира вдячність колективу дуже і дуже прискіпливих любителів історії, які протягом цих років невтомно працювали, щоб ми з вами могли сьогодні могли доторкнутися до живої історії. До кінця 18 століття місто Ізмаїл було цікавим, динамічним, дуже розвинутим. А російська імперія намагалася це зруйнувати. Під час сумнозвісного штурму 1790 року десятки тисяч людей були вбиті. Але місто відновилося, а сьогодні ми тут, маємо можливість жити, працювати завдяки нашим захисникам, які нині захищають наші кордони від російського окупанта. Я ще раз хочу подякувати колективу музею, а також підкреслити: якщо є ідеї, приходьте, а ми завжди спробуємо знайти ресурси, щоб ці ідеї втілити в життя.
Ізмаїл – це не місто російської слави. Це місто, яке було засноване османами у 1590 році, і називалося Мехмедабад. Заснував Ізмаїл за наказом султана Мурада III головний розпорядник його гарему, третя людина в османській державі і один з найбагатших людей того часу — Мехмед Хабіші-ага. Його могила збереглася, і знаходиться в Стамбулі. А в Ізмаїлі знаходиться п'ятиметрове полотно – точна кольорова копія дарчої грамоти 1590 року — установчий документ заснування Ізмаїла, підписаний самим султаном Мурадом III.
Автори реконструкції спростували головні міфи, які кілька століть переходили з підручника в підручник історії – фортеця Ізмаїл не була неприступною, і вона не мала кам’яних стін, а рів не був заповнений водою.
А штурм «найнеприступнішої» фортеці Ізмаїл Суворовим у 1790 році – це не більше ніж пафосна вигадка, побудована на імперських амбіціях і ріках пролитої росіянами крові звичайних мешканців міста. Тож, усі російські наративи, які будуються навколо штурму Суворовим фортеці – не більше ніж викривлення історії.
Команда Ізмаїльського військово-історичного музейного комплексу гостинно запрошує всіх охочих відвідати нову експозицію та на власні очі побачити, якою була справжня фортеця Ізмаїл.
Музей працює у будні дні з 10:00 до 17:00 за адресою: проспект Незалежності, 51.