За півтора роки війни Чорноморська міська лікарня кілька разів ставала приводом для гарячого обговорення та гострої критики. Ключовою претензією виступало харчування бійців, калорійність, смак та сервування страв. Перший інформаційний портал вирішив нарешті переконатися у справедливості всіх звинувачень та особисто вирушив на ревізію лікарняної кухні.
Насамперед на нашого журналіста одягли бахіли, одноразовий халат і медичну шапочку. Це обов'язкова умова при контакті з будь-яким харчовим приміщенням. Нас провели у блок, де окремо зберігаються різні групи продуктів: картопля, капуста, цибуля; крупи, борошно, макарони; консервований горох, квасоля, є навіть хумус. Важливо, що приміщення, де зберігаються овочі, позбавлене специфічного запаху гниття. Тобто овочі регулярно підвозять, вони не зберігаються місяцями.
“Зазвичай ми годуємо до 250 пацієнтів нашої лікарні. Місто виділило з бюджету 2 млн 700 тисяч грн на рік саме "на кухню". Продукти нам постачає, згідно з договором, прописаним у відкритому тендері, двічі на тиждень компанія “ПРОЕКТ ІНВЕСТ ХХІ”. Все, що ви бачите, готується в одному блоці, але поділяється за типом харчування для кожного відділення. Я б не називав це дієтичним харчуванням, швидше здоровим”, — розповів головний лікар КП “Чорноморська лікарня” Сергій Солтик.
Він же і супроводжує нас по складах, на кухню і наполягає скуштувати те, що приготовлене для пацієнтів. Тому що ми потрапили (навмисно) на час обіду.
Тут нам на пробу накрили цілий стіл. Все в гарних тарілках, хоча зауважили, що такий посуд не для палат, це не практично і травмонебезпечно. Медперсонал стверджує, що у більшості пацієнтів свій посуд, а якщо такого немає, то на допомогу приходить посуд з нержавіючої сталі, яким, крім лікарень, часто користуються туристи в походах.
Кухарі привітно показали нам вміст величезних каструль. Цього дня на обід: рисовий суп, картопляне пюре, курячі гомілки, салат зі свіжих овочів (помідори, огірки, зелень), пшеничний хліб, компот із сухофруктів. Важливо, що ці страви розділені на два види приготування: пюре з сіллю і без, м'ясо запечене в духовці та відварене, салат заправляється вже перед роздачею соняшниковою олією.
Фруктів немає, і на складі в холодильних камерах ми не побачили. Як і випічки чи десертів.
Подібну "ревізію" не можна було б вважати повною, не розпитавши тих, кому ця їжа призначена. З очевидних причин фотографувати постраждалих бійців ми не стали, проте особисто познайомилися та поговорили вже без присутності співробітників та керівництва лікарні.
Поранені на російсько-українській війні проходять лікування та реабілітацію у двох відділеннях: неврологічному (з контузіями) та травматологічному (з ушкодженнями тканин та органів). Серед восьми бійців, з якими ми зустрілися, немає жодного мешканця Чорноморська, але всі вони здебільшого воювали на південному напрямку – Херсон, Миколаїв, Запоріжжя.
В одній палаті лежать Павло, який звільняв село Роботине, та Сергій, що брав активну участь у боях під Донецьком. Хлопці славні, вільно розмовляють українською та за сім днів, які вони тут знаходяться, у них однакові кулінарні уподобання.
"Борщ!", — не замислюючись, в унісон відповідають вони на питання, яка страва їм найбільше смакує у лікарні. На зустрічне запитання, чи є в цьому борщі м'ясо та сметана, Сергій посміхається: "А як ви собі уявляєте український борщ без м'яса та сметани?"
У травматології водій-санітар Олег та начмед Олександр, які витягали захисників з поля бою і самі опинилися під вогнем артилерії окупантів, зустріли нас під крапельницями, тож їсти їм майже не хочеться. Набагато важливіше для них ставлення медперсоналу, наявність у палаті кондиціонера, який невпинно працює у ці нестерпно спекотні дні.
“Нам є з чим порівняти. Тут ми вже чотири дні. А до цього у Херсоні, Миколаєві, одеському шпиталі. Тож я так скажу, хто скаржиться на місцеві умови, нехай попросить, щоб його відправили до миколаївського шпиталю. Тоді вони зрозуміють, на що скаржитися”, — сказав Олександр.
"Так, це громадська лікарня, різниця з військовою медустановою колосальна, тут справді добре", — солідарний з побратимом Олег.
Підбиваючи підсумки цієї “обідньої ревізії” важливо об'єктивно зазначити, що за словами головного лікаря Сергія Солтика, з МОЗ України не надходило повідомлень про наявність скарг від пацієнтів, у тому числі й військових. Однак це не можна вважати об'єктивним показником: з розмови з бійцями стало зрозуміло, що подавати скарги до МОЗ вони не прагнуть — як би це не спричинило негативних наслідків. Залишається тільки описати те, що ми побачили на власні очі, почули і особисто спробували на смак та аромат.
“Я особисто обідаю в цьому харчоблоці, нас часто відвідують представники муніципальної влади, у тому числі й міський мер. Вони теж їдять. Це, до речі, пішло нам на користь. Коли минулого разу нас розкритикували за несмачну їжу (скандал стався в листопаді минулого року), мер прибув і особисто розбирався, як таке могло статися. У результаті з'ясувалося, що на кухні їжа гаряча, а поки її розвозять по відділеннях у звичайних відрах, вона холоне, стає менш привабливою і на вигляд, і на смак. Тоді ми придбали спеціальні контейнери, і зараз тепловий ланцюжок повністю збережений. Коли пацієнт отримує тарілку з їжею, від неї йде пара і слід ще кілька хвилин почекати, перш ніж братися до трапези”, — розповів про досвід медустанови Сергій Солтик.
Щодо волонтерської допомоги, то за потреби працівники кухні звертаються і по неї. Проте, на жаль, ресурсів у волонтерів дедалі менше, і це всі розуміють.
"Наші люди півтора роки день у день пекли смаколики для військових, але ресурси вичерпуються, і не тільки фінансові, а й фізичні, — каже волонтер Жанна Гоппова. — Я не можу в таку спеку просити своїх переважно похилого віку помічниць вставати до плити. Хоча є одна найстійкіша — кожен вівторок наші бійці отримують від Ольги смачну випічку, а ми намагаємося час від часу передавати в харчоблок яблука, огірки, помідори, сир, ковбасу, м'ясо, щоб хоч трохи урізноманітнити і доповнити харчування поранених.
“Нам, звичайно, дуже неприємно читати, коли про нас погано кажуть, — вже проводжає нас до виходу старша медсестра з дієтичного харчування. — Ви не думайте, що ми тут розхвалюємо себе, але ми справді готуємо, стараємося. І наші пацієнти неодноразово говорили, що так смачно і вдома не завжди буває. Чому коли щось не вийшло, то це одразу з'являється у фейсбуці, а те, що здебільшого гарне – залишається у цих стінах? Це не справедливо. Будьте здорові, приходьте!