Фото: sud.ua
Справа 211-ї понтонно-мостової бригади ЗСУ стала однією з найгучніших минулого року. Командира Олега Побережнюка звинувачують у зловживанні службовим становищем, покриванні знущань над військовими та масових поборах. Слідство тільки розпочалося, ми не знаємо, які епізоди дійдуть до суду. Однак сам факт, що міф про «недоторканість командирів» розвінчано, має справити позитивний вплив.
За три роки війни українськими судами винесено багато вироків щодо порушень правил військової служби з боку рядових бійців. На цьому фоні судові рішення щодо командирів можна вважати одиничними, проте вони теж є. І нехай ці справи можуть здатися дрібними, не резонансними, вони віддзеркалюють те, що може відбуватися на армійській службі. За що судять командирів – в огляді журналіста Коротко про.
Місія нездійсненна
Рядових військовослужбовців найчастіше притягають до суду за відмову виконувати наказ свого командира. Однак і сам командир може опинитися в ситуації, коли не може виконати розпорядження вищого керівництва. Такого висновку дійшов Великоновосілківський райсуд Донецької області, розглянувши справу командира механізованого батальйону майора Костянтина К.
Як повідомляє «Судово-юридична газета» з посиланням на постанову суду, в грудні минулого року на офіцера був складений адміністративний протокол за ч. 2 ст. 172-15 — «недбале ставлення до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду». Суть обвинувачення полягала в тому, що майор відмовився виконати бойове розпорядження командира бригади – не відправив підлеглих на дві важливі позиції на лінії оборони, через що їх захопили росіяни.
У суді командир свою провину заперечував. Розповів, що на момент отримання наказу у батальйоні з 758 військовослужбовців було 314, а це всього 41% від штату. 33 підлеглі не пройшли базову загальновійськову підготовку, 38 бійців потребували лікування чи були обмежено придатними, а деякі військовослужбовці просто відмовилися виконувати наказ.
Також виявилося, що батальйон не пройшов належного злагодження, бо на те бракувало часу, особовий склад поніс втрати внаслідок обстрілів, п’ятеро військовослужбовців зникли безвісти, що підірвало моральний дух інших. У підрозділі були проблеми з транспортом, бронетехнікою та боєприпасами. Майор доповідав про це командуванню бригади, однак залишився без підтримки.
Суд закрив справу, дійшовши висновку, що командир батальйону не мав реальної можливості виконати наказ, враховуючи дефіцит особового складу та озброєння.
Довідка: ст. 172-15 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачає в умовах воєнного стану штраф від 17 000 до 34 000 грн або арешт на гауптвахті на строк від 10 до 15 діб.
Відповідальність виключається
Самовільне залишення бійцями військової частини називають однією з найбільших проблем ЗСУ. Останнім часом провину за такі явища намагаються покласти на командирів підрозділів. Матеріали до суду передаються по тій самій статті 172-15 КУпАП — «недбале ставлення до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду». Проте практика розгляду таких справ неоднозначна.
У січні цього року Чернігівський райсуд присудив 17 000 гривень штрафу командирові роти, з якої у 2024-му протягом жовтня втекли вісім бійців. Підрозділ був дислокований у Чернігівській області, командира визнали винним у тому, що він не забезпечив дотримання дисципліни, не слідкував за морально-психологічним станом особового складу, не виховував у підлеглих повагу до військової служби. Вислухати протилежну думку суд не зміг, бо офіцер на засідання не з’явився.
Інакше розглядалася справа щодо капітана Володимира С., якого 23 жовтня минулого року було призначено командиром зведеної роти, що дислокувалася у Рівненський області. Особливості підрозділу полягали в тому, що здебільшого він складався із військовослужбовців, які повернулися із СЗЧ. І… знову пішли в «самоволку». У другій половині листопада з роти втекли одразу 16 військовослужбовців. Капітану теж поставили на вид недбале ставлення до військової служби.
У суді офіцер частково визнав свою провину, але розповів, що намагався контролювати підлеглих, проводив з ними роз’яснювальну роботу, кілька разів на день здійснював шикування особового складу. Проте встежити за 280 військовослужбовцями одночасно не міг, рота розміщувалася у наметах, розкинутих на території полігону, багато «поверненців» залишалися демотивованими до служби.
Суддя Костопільського райсуду Рівненщини став на позицію капітана і закрив провадження у справі у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
«Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається», — йдеться в постанові суду.
Ділимо «бойові»
Бойові виплати — це винагорода за щохвилинний ризик своїм життям. Де-юре, кожна гривня має бути під контролем, та де-факто виявляється, що цими грошима можна маніпулювати. В липні 2023 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області виніс вирок двом заступникам командира роти з морально-психологічного забезпечення однієї з військових частин. Їх викрили на тому, що вони призначали бойові доплати… злісним порушникам дисципліни.
Офіцери також отримали звинувачення у недбалому ставленні до служби, але вже за ч. 4 ст. 425 Кримінального кодексу. Ця кваліфікація передбачає настання тяжких наслідків. Як повідомили в Державному бюро розслідувань, протягом пів року обвинувачені оформлювали доплати по 30 тис. грн підлеглим, яких мали виключити зі списків на премії через порушення військової дисципліни. Задокументовано 29 таких осіб, шкода державі оцінюється у понад мільйон гривен.
Враховуючи, що за час розслідування фігуранти відшкодували збитки, обидва отримали умовний термін – 5 років позбавлення волі з іспитовим терміном у 1 рік.
З відкритих джерел відомо, що до судового розгляду готуються ще кілька подібних справ. Зокрема, в Черкаській області ДБР повідомило про підозру командиру військової частини. Він нарахував майже 6 мільйонів гривень військовим, які не брали участі в бойових діях. Підозра у недбалому ставленні до служби через безпідставні нарахування бойових доплат пред’явлена також начальнику штабу військової частини на Миколаївщині.
Довідка: за недбале ставлення військової службової особи до служби в умовах воєнного стану ст. 425 Кримінального кодексу України передбачає позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Винагорода за резолюцію
У соцмережах військові нерідко скаржаться на те, що командири правлять собі «винагороду» за те, щоб відпустити підлеглого у відпустку, підписати рапорт на звільнення зі служби або на переведення в іншу частину. Два судові вироки підтверджують, що таке явище не просто існує, а й за нього можна притягнути до відповідальності.
Влітку 2023-го військовослужбовець роти ТрО у Хмельницькій області написав командирові роти рапорт на звільнення, посилаючись на те, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, однак отримав відмову в резолюції. Згодом командир подзвонив підлеглому і сказав, що дасть свою згоду в обмін на 17 500 гривень, які треба внести на його банківську картку. Реквізити переслав через мобільний додаток «Сигнал». Гроші перераховувалися під контролем правоохоронців, які й затримали офіцера.
У суді обвинувачений намагався виправдатися тим, що хотів повернути собі гроші за адміністративний штраф, який на нього наклали нібито з вини підлеглого. Однак суд таку версію відкинув.
Командира судили за корупційною – 368-ю статтею КК України (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди), яка не передбачає покарання нижче нижчої межі або умовний термін. Влітку минулого року Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області виніс вирок — 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, крім житла. Зараз засуджений чекає на апеляцію.
Більш легким покаранням відбувся командир відділення ППО в Полтаві, який правив 1,5 тисячі доларів з військовослужбовця за переведення його у свою частину. Офіцера звинуватили у зловживанні впливом і засудили до штрафу у 42 300 гривень.
Тим часом в Одесі затримали командира частини, який вимагав у підлеглих 30% від виплат, мотивуючи це потребами частини. Тим, хто відмовлявся платити, погрожував проблемами, доганами, переведенням у зону бойових дій. Офіцер підозрюється в отриманні неправомірної вигоди.
Довідка: згідно з ч. 3 ст. 368 КК України неправомірна вигода у великому розмірі або отримана службовою особою, яка займає відповідальне становище, карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією майна.
За сімейними обставинами
Відомі, принаймні, два випадки, коли командири втрапили в халепу через турботу про своїх дружин. У вересні минулого року штраф у 3400 гривень сплатив командир однієї з військових частин у Львівській області. Яворівський районний суд визнав його винним у порушенні вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. Це коли приватний інтерес особи входить в суперечність з її службовими повноваженнями, що впливає на об’єктивність прийняття рішень.
Командир своїм наказом перевів дружину на посаду позаштатної начальниці служби діловодства та протягом 2023-2024 років виписував їй премії на загальну суму близько 350 000 гривень. Начальство про свої сімейні обставини до відома не ставив.
Більш серйозне покарання загрожує колишньому командиру однієї з бригад тероборони, який збагатив свою кохану на понад 922 000 гривень.
Як розповіли у ДБР, комбриг оформив дружину на посаду стрільця. Подружжя навіть розлучилося, щоб уникнути звинувачення у конфлікті інтересів. Проте на передову жінка не виходила, займалася конярством на спеціальній фермі. Підлеглі чоловіка – два командири підрозділів — просто складали документи про її участь у бойових діях, за що і виписувалися премії. Турботливий чоловік навіть відпустив свою дружину у відпустку – на два тижні до Польщі.
Колишньому командиру, його дружині та двом підлеглим повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу — «привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем».
Довідка: якщо привласнення або заволодіння майном вчинені в особливо великих розмірах чи організованою групою, такі діяння караються позбавленням волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.