Лише в декількох сотнях метрах від Дюка, що стоїть спиною до Катерининської площі, знаходиться пам’ятник Катерині ІІ «співтовариші». Полеміка щодо його долі загальновідома.
Журналіст з Одеси Ігор Покровський нагадав, що у 1901 році на Всесвітній виставці в Парижі ця площа була визнана найкрасивішою у Європі, саме в цій композиції, яку ми сьогодні бачимо.
У Катерини, принцеси Пруської, з Одесою своя історія. І пам’ятник, цей красивий архітектурний монумент, було встановлено вдячними одеситами.
Цей пам’ятник вже одного разу зносила радянська влада. Варто лише почати зносити один пам’ятник, і за ним підуть інші — ініціаторів подібних дій достатньо.
Вже сьогодні лунають пропозиції, щоб прибрати пам’ятник О.С. Пушкіну, який встановили наші пращури, одесити, про що й говорить напис «О.С. Пушкіну громадяни Одеси».
Звичайно, у мене, як і у переважної більшості співвітчизників усе, що пов’язано з сьогоднішньою росією, викликає лише огиду та ненависть. Хочеться викреслити все, що пов’язано зі згадкою «росія, росіяни, російський». Вони сьогодні опустилися до самого дна, випавши з усіх цивілізованих рамок. Проте ми «непростий народ», що довели революціями та майданами. І ми вміємо підійматися «над»…
Ми здатні пам’ятати, переосмислювати та йти далі. Здавалося б, до чого тут Катерина ІІ? Саме вона тут залишила безумовний слід в історії вільного міста Одеси.
Я бачу цей пам’ятник збереженим, але з меморіальним написом про те, кому встановлено монумент, і чому одесити обирають переосмислення, а не забуття.
Пам’ять не повинна бути вибірковою. Досить політичних інтриг за спиною Дюка!
Ігор Покровський.