Мало не щотижня з фронту цієї кровопролитної війни з росією надходить трагічна звістка про загибель ще одного воїна з Чорноморська. Жителі нашого міста, сім'ї, друзі, сусіди цих мужніх захисників змушені жити з цим болем і на жорстокому досвіді переконалися: попри національне гасло, українські герої все ж таки помирають.
Перший інформаційний портал Чорноморська намагається регулярно публікувати імена загиблих за Україну, місце та час прощання з ними, щоб якомога більше чорноморців прийшли провести в останню путь земляка, який віддав життя за мирне сьогодення та вільне майбутнє нашого містечка.
Наразі інформація про точну кількість загиблих чорноморців не розголошується військоматами, згідно із законами воєнного часу. Однак, якщо порахувати кількість могил на Алеї слави на міському цвинтарі, очевидно, що ця жахлива цифра досягла 50. А з огляду на те, що не всіх загиблих воїнів ховають на цій Алеї, російські окупанти вбили набагато більше наших городян.
“Буває, що родичі героїв обирають їм інше місце для поховання. Як правило, поряд із могилами батьків. Був випадок, коли воїн ще за життя розпорядився поховати його поряд із дружиною, яка померла до війни. Звісно, ніхто порушити волю самих захисників чи їхніх сімей не має права”, — розповіли у Чорноморській міській раді.
Те саме стосується й релігійних літургій — у якому храмі та за яких обрядів проводжати в останній шлях загиблого воїна, вирішують виключно його близькі родичі. І хоча більшість воїнів відспівують у храмі Православної церкви України на вулиці Шума, є й ті, хто залишається вірним сімейним традиціям.
“Якщо воїн був хрещений при народженні, наприклад, в Олександрівці у отця Михайла, сім'я вважає за краще, щоб отець Михайло його й проводжав. Для них важливе не стільки місце для поминальних молитов, як людина, яка їх здійснює. А отцю Михайлові багато хто в нашому місті довіряє багато років”, — поділилися чиновники.
Важливо, що всі витрати на похорон бере на себе муніципалітет, виділяючи кошти з бюджету. При цьому родичі самі вільні обирати бюро, у якого замовляють послуги – жодної корупційної складової немає.
Оплачуються і поминальні обіди за рахунок міського бюджету. Зрозуміло, існує певний ліміт.
"На труну із червоного дерева із сусальним золотом не вистачить, але цілком достатньо на все необхідне, щоб гідно провести захисника. Підрозділ “Азов” взагалі ховає побратимів у своїх трунах, згідно з їхнім внутрішнім правилом, у нас був такий випадок, коли тіло вже доставили у труні для поховання, — дізналися наші журналісти подробиці, від яких холоне кров.
Міська влада бере участь у похороні українських захисників з Чорноморська не лише фінансово, а й особисто. Так, мер Василь Гуляєв намагається бути присутнім на відспівуванні, а якщо не може сам — відправляє когось із своїх заступників. Проводить героїв в останній шлях і начальник відділу взаємодії з правоохоронними органами Микола Малий.
“Незважаючи на те, що вже так багато наших захисників загинули, це ніколи не стане рутинним обов'язком. Це завжди боляче, морально важко – ховати молодих, бачити страждання їхніх близьких. Після кожного прощання я кілька днів приходжу до тями, це все морально дуже складно”, — зізнається Микола Малий.
На жаль, страшніших часів наш Чорноморськ не переживав, і це реальність, яку ми не маємо права приховувати. Тому вкотре закликаємо мешканців нашого міста – неважливо, у Чорноморську ви, виїхали до Львова чи зовсім за межі України – ДОНАТЬТЕ! Не припиняйте пересилати армії 10, 50, 100, 500 гривень. Обирайте самі волонтерів чи фонди, яким довіряєте, самі обирайте напрямки: нехай це будуть дрони, або маскувальні сітки, або випічка – тільки продовжуйте брати участь у житті бійців, інакше загиблих буде ще більше, а новини будуть ще страшнішими.
Читайте нас в Twitter та Telegram, підписуйтесь на сторінку в Instagram та дізнавайтесь новини першими