Фото: ФБ Kateryna Kotsar
На фініші 2025 року 25-річна українська фристайлістка Катерина Коцар виборола срібну медаль на етапі Кубку світу з фристайлу в дисципліні big air у Стімбоуті (США). Це перша в історії України медаль Кубку світу в цій дисципліні.
Як вона домоглася цього результату, про олімпійську мрію та пристрасть до екстремальних видів спорту дівчина розповіла в інтерв’ю Коротко про.
Головне – стрибати завтра краще, ніж сьогодні
– Катерино, ви вже вписали своє ім’я в історію українського фристайлу, здобувши медаль Кубку світу з біг-ейру. Що для вас означає це досягнення?
– Нарешті я і мої тренери побачили видимий результат наших багаторічних зусиль і тренувань. Це як працювати над якимось проєктом «на вірі» і в підсумку побачити, що все було недарма. Мені важливо, щоб український прапор майорів якнайчастіше у світі, і якщо я можу зробити це завдяки лижам, то буду робити це з усіх сил.
– Чи очікували ви від себе такого виступу в Стімбоуті?
– Чесно – не очікувала. У нас був важкий місяць із купою змагань і перельотів у різні кінці світу, тому я почувалася трохи втомленою і прихворілою. Але на те ми й українці, щоб показувати найкращий результат у складних умовах.
– Яка ваша наступна мета? Олімпійські ігри?
– Так, Олімпійські ігри – наступна мета. Яскрава і омріяна. Сподіваюся, ви зможете поспостерігати за мною там.
– Як оцінюєте свої сили в олімпійському форматі змагань? Що вважатимете для себе хорошим результатом?
– Потрапити на ОІ – вже чудовий результат. Відкрити сторінку олімпійського «фріскі» (фристайлу. – Авт.) в Україні – вже великий крок.
– Які завдання ставите перед собою як спортсменка?
– Стрибати завтра краще, ніж сьогодні. Мати стійкіші нерви, чистоту виконання, амплітуду.
Відчуття польоту – те, заради чого дівчина займається фрістайлом. Фото: ФБ Kateryna Kotsar
У повітрі вже ні про що не думаєш – просто крутиш
– Що ви відчуваєте в момент, коли набираєте швидкість і відриваєтеся від трампліна, щоб зайти на виконання акробатичного елемента? Які це думки, емоції?
– Це прекрасний момент! Заради нього я цим і займаюся. Уявіть собі: ви мчите на двох дерев’яних дощечках на швидкості 80 км на годину, перед вами величезна стіна (трамплін саме так виглядає, коли на нього заїжджаєш), і тут оп – і ти в повітрі. Це мій особистий момент творчості, невагомості. Зазвичай думок немає абсолютно, тому що все треба обдумати на старті, і дуже ретельно. У повітрі вже ні про що не думаєш – просто крутиш!
Емоції приходять зазвичай уже після приземлення, і вони завжди різні: іноді ейфорія, якщо зробив щось нове і складне, іноді сум, що щось не вийшло. Але частіше просто спокійна думка: «фух, клас, ми знову це зробили!».
– Адреналін у вашому виді спорту допомагає чи заважає?
– Адреналін – це супер! Як без нього погодитися робити те, що ми робимо? Вітаю, ви спілкуєтеся зі справжнім адреналінозалежним (посміхається). Насправді, для різних трюків потрібен різний настрій, і іноді я спеціально «розганяю» себе на старті, щоб викликати той самий впорск адреналіну в крові. Але для деяких елементів, навпаки, потрібен спокій. Головне – розуміти себе і вміти з собою працювати.
– Скажіть відверто, буває страшно?
– Так, досить часто. А коли страшно, і ти все одно стрибаєш – емоції набагато яскравіші.
– З чого починався ваш шлях у цьому виді спорту?
– Мій шлях почався з могулу – іншої дисципліни фристайлу. Просто тому, що слоупстайлу і біг-ейру на офіційному рівні у нас тоді не існувало. На лижі мене поставила мама і десь у 6 років віддала в лижну школу в Києві на Протасовому Яру, «щоб мене просто навчили гарно їздити». З часом з’ясувалося, що старша група в цій школі займалася могулом – так я зустріла свого першого тренера Ігоря Грищенка. Потім мій старший брат Микита затягнув мене в сноупарк (спеціально обладнана зона, призначена для фристайлу на лижах і сноуборді. – Авт.). Але знову ж таки, тоді це було просто весело, ніяких спортивних перспектив на горизонті не було. А потім ми разом з Ігорем перейшли від могулу до “фріскі”.
– Чому залишилися у фристайлі?
– Тому що бачила, що я корисна для цього виду спорту в Україні. Перша чемпіонка України, перший п’єдестал Кубку Європи, перший член офіційної збірної, перша фіналістка Кубку світу і ось – перший п’єдестал Кубку світу. Звісно, особисті відчуття – це теж дуже важливо, але розуміння того, що я можу тягнути вперед цілий спектр української культури і робити його популярнішим – це круто! Мрію, що одного дня до мене підійде дитина в парку і скаже, що вирішила займатися фристайлом, бо побачила, як я це роблю. Я дуже люблю лижі і хочу, щоб дедалі більше українців їх полюбили.
– Що допомогло вам дорости до такого рівня?
– Багато, багато і ще купу разів багато тренувань і робота зі своєю головою!
– Що принесло більше користі на вашому шляху: поразки чи перемоги? Що вчить більше?
– Мені здається, що перемоги, бо саме вони змушують не здаватися.
– Яку частку успіху у вашому спорті становить талант?
– Десь 10%. Решта – падіння, сльози та цілорічні тренування.
Якщо не сніговий схил, то водна гладь, головне – щоб лижі були. Фото: ФБ Kateryna Kotsar
Найкращий відпочинок – покататися на лижах
– Наскільки важливим у вашому виді спорту є спорядження? Чи дорого воно коштує?
– Спорядження дуже важливе! Важливо знайти «своє», зручне і комфортне. Фристайл – точно не найдорожчий вид спорту, його вартість більше залежить від того, де ти живеш. Якщо ти швейцарець чи австрієць, який народився в селі біля курорту, то всі твої витрати – це лижі, черевики та скі-пас. Нам трохи складніше, бо до гір ще треба доїхати і десь жити під час тренувань.
– Скільки спорядження потрібно атлету вашого рівня на сезон?
– У мене зазвичай за сезон «укатується» одна пара лиж – це небагато, близько $1000. А загалом лижі, кріплення, черевики, палиці, одяг, шолом та інший захист коштують приблизно до $3000.
– Знаю, що фристайл – не єдина ваша любов. Чим ще захоплюєтеся?
– Я організовую змагання з трейлранінгу (вид бігу природними стежками, горами, лісами. – Авт.), але сама ним не займаюся – коліна вже не ті (посміхається). А ось моя справжня пристрасть – це фрірайд (катання на лижах чи сноуборді поза підготовленими трасами.- Авт.) і вейкбординг (водний вид спорту на дошці за катером або канатною тягою. – Авт.).
– Ви встигаєте займатися і волонтерською діяльністю. Чи важко зараз збирати кошти?
– Найактивніший період волонтерства припав на початок повномасштабної війни. Зараз я відкриваю збори нечасто, переважно для близьких мені військових. Треба буде тут піднатиснути.
– Ви відвідали чимало країн. Де вам сподобалося найбільше?
– Найбільше мені подобається в Україні без війни.
– Як любите проводити вільний час?
– Читати, гуляти в горах, кататися на лижах (посміхається) і загалом досліджувати цей світ.
– Що для вас є оптимальним відпочинком?
– Виспатися, неспішно поснідати і рухатися вперед – чи то пробіжка, чи то вейкборд, чи то знову лижі. Люблю рух.
– Про що мрієте?
– Про мир, а далі все і так буде!