Військовослужбовці 93 механізованої бригади«Холодний Яр» поділилися, як під обстрілами вивозять бійців з поля бою.
Репортаж поширив фонд «Повернись живим» 26 вересня.
Командир евакуаційної групи з позивним Сокіл в цивільному житті — лікар-травматолог, був директором міської лікарні на Прикарпатті. Розповідає, що під час роботи на Бахмутському напрямку доводилося, зокрема, спочатку евакуювати військових квадроциклом і потім передавати на евакмобіль.
«Хлопці по посадках, за можливості, виносять туди, куди ще може під’їхати квадроцикл. Бо і він не завжди має можливість кругом під’їхати – все настільки перерито воронками від вибухів… Очікуємо, коли квадроцикл нам привезе пораненого, забираємо його, стабілізуємо при потребі, і вже в кращому стані веземо його до стабілізаційного пункту», — говорить Сокіл.
Водій такого евакуаційного квадроцикла з позивним «Мавка» каже, що відстань від точки, де забирають пораненого до точки передачі на евакуаційний автомобіль може складати до 5 кілометрів.
«Ми їдемо по зоні серйозного вогневого контролю ворога мінометами, дронами, артою. Потім передаємо на машину, там вже інтенсивність ворожого вогню трохи нижча, але все одно ніяких гарантій там немає», — каже «Мавка».
Він пригадує, що під час евакуації поранених з Бахмута евакуювали на авто. Там квадроцикл не потрібен був, бо асфальтне тверде покриття.
«А тут поля. Тут потрібна мобільність, непомітність, мінімальні габарити. Бо якщо їде евакуація на машині — це мінімум три людини. Машина велика, менш маневрена, побити її набагато легше, тим самим ПТРК, артою. І ціль, відповідно, жирніша: бо вона може вести або багато БК, або багато піхоти. а квадроцикл – ти їдеш один, і ціль вже не така жирна», — розповідає «Мавка».
Складність нічної евакуації, зі слів військових, насиченість неба ворожими дронами.
«Вони бачать кожного, хто заходить і хто виходить. Коли по тобі не стріляють — це, швидше, вдалий збіг обставин. Може, сіла батарейка в дронові чи вони чистять міномет в той момент. Тобто, ці збіги обставин дають тобі можливість попрацювати в тиші. Ще рік тому стільки дронів не було, можна було працювати набагато легше. Зараз кожна секунда — це все. Не можна баритися, падати, перевертатися на ямах. Ти відчуваєш постійну відповідальність і навантаження, бо ти розумієш, що з поля подітися нікуди не можна, особливо – з пораненим», — констатує «Мавка».
З інших труднощів нічної евакуації — погана видимість чи вирви, від, наприклад, КАБа, глибиною 5 метрів.
Ціна квадроцикла, на якому можна евакуювати — приблизно 370 тисяч гривень.
Як медики 33 механізованої бригади б’ються за життя військових – можете почитати за ось цим посиланням.