— Через рік Денис продовжив воювати, він не міг покинути хлопців. Та й після звістки про те, що стане батьком, бажання швидше звільнити країну від окупантів стало тільки сильнішим. Як і будь-яка дівчина, раніше я мріяла про романтичні моменти, та під час війни все не завжди відбувається за планом. Тож повідомити про вагітність довелось телефоном, коли чоловік ледь-ледь зловив зв’язок, стоячи по коліна у багнюці. А велику гендерну вечірку довелось за кілька днів скасовувати, бо коханий ніяк не міг вирватись навіть на день. Тож стать малечі ми дізнавались по відеозв’язку, коли я розрізала тістечко із начинкою рожевого кольору. Але це все дрібниці… Денис почав ставитись до мене із такою ніжністю та турботою, яку в жодному фільмі не побачиш… Він був би прекрасним татком донечки — цьомав, заплітав косиці, але і на риболовлю та футбол, очевидно, брав би із собою…