Фото: з особистого архіву Анастасії Петренко
Український професійний бокс отримав нову зірку. Її ім’я – Анастасія Петренко, і вона нова володарка чемпіонського поясу, за версією IBO.
Лише чотири роки тому вона була титулованою каратисткою у рідному Херсоні, а сьогодні – позує з чемпіонським поясом з боксу в Києві. Анастасія Петренко здійснила неможливе: прийшовши у професійний ринг «з нуля» у розпал повномасштабної війни, вона за неймовірно короткий строк пройшла шлях до титулу IBO. Про те, як війна стала тригером для спортивного тріумфу, чому 9-річний син розуміється на боксі краще за маму та як воно – тренуватися під керівництвом власного чоловіка, чемпіонка розповіла в інтерв’ю Коротко про.
Ніколи не треба сумніватися і боятися!
– Анастасіє, тепер ви чемпіонка світу, за версією IBO. Які у вас емоції та думки від усвідомлення цього факту?
– Коли усвідомлюю, який шлях ми з командою пройшли і отримали те, до чого прагнули, відчуваю гордість і абсолютне щастя. Це те, заради чого хочеться жити, творити і плідно працювати щодня.
– Що для вас означає ця перемога?
– Будь-яка ціль, що супроводжується щоденною працею, бажанням і одержимістю, буде досягнута! Ніколи не треба сумніватися і боятися!
– Кому присвячуєте свою перемогу?
– Своєму тренеру і чоловіку – Сергію.
– Які завдання ставите перед собою далі: захист титулу чи нові пояси?
– Я стану першою в Україні абсолютною чемпіонкою, я це відчуваю. Я цього дійсно хочу.
– Ваш шлях до чемпіонства дуже нетиповий: ви прийшли у бокс лише після початку повномасштабного вторгнення і вже стали чемпіонкою світу. У який момент ви вирішили займатися боксом і що стало тригером?
– Я почала займатися боксом відразу після переїзду в Київ у 2022 році. Тригером стала війна і усвідомлення того, що не можна відкладати свої цілі.
Анастасія впевнена, вона у тій формі, яка дозволить стати абсолютною чемпіонкою світу. Фото: інстаграм Анастасії Петренко
Люблю хороший захист і мінімум пропущених ударів
– Ви прийшли у бокс хоч і з іншого силового виду спорту – карате, але досить пізно. Це впливає на вас психологічно?
– Позитивно впливає, оскільки я свідомий і загартований спортсмен. Я не боюся складнощів і викликів. Я знаю, що «чим гірше – тим краще». Вважаю свій вік і свій стан своєю перевагою.
– Як ваш досвід у карате допомагає вам у боксі?
– Допомагає досвід переможця. Я була однією з найкращих у карате, оскільки завжди досягала своїх цілей.
– Що найбільше приносить задоволення у боксі?
– Відчуття спокою і задоволення після важкої праці. Бокс – це досить складний і небезпечний вид спорту. Мені подобаються мої трансформації навіть у повсякденному житті. Я стала ще більш витривалою і впевненою. Це круто, це мотивує і дуже заряджає.
– Ви спарингуєте з чоловіками. Наскільки це впливає на ваш рівень у боях проти жінок?
– Я їх не боюся. Жінок (сміється. – Авт.). Але з хлопцями треба боксувати уважніше, ніж із жінками. Це впливає на якість захисту. Та це і добре – я люблю хороший захист і мінімум пропущених ударів.
– Чи відчуваєте страх перед поєдинками і як з ним працюєте?
– Відчуваю швидше хвилювання. Допомагає глибоке дихання, музика, розмова з тренером.
– Як ви дієте в моменти, коли відчуваєте, що втрачаєте перевагу в бою?
– Починаю ще більше концентруватися і зосереджуватися. Відразу орієнтуюся на слова тренера – це мій маяк.
– Як би ви описали період життя після переїзду з Херсона до Києва ще на початку війни, що було найважче тоді?
– Це дуже складно описати, бо цей період дуже болісний. У нас був свій мікросвіт, налагоджений роками побут, свій тренувальний зал. Але… Ми просто в перший день війни сіли в авто, взяли мінімум необхідних речей і поїхали. Найважчим був перший місяць і усвідомлення того, що життя вже буде інакшим.
– Що залишається «за кадром» для глядачів у професійному боксі?
– Травми, сльози, тимчасова втрата віри, крики тренера (сміється. – Авт.).
– Вас тренує ваш чоловік. У чому сила вашого тандему?
– В абсолютній синхронізації, відсутності зайвого і в повному фокусі. Ми маємо іноді конфлікти, але вміємо їх вирішувати. Це так само, як шукати вихід із ситуацій у бою, коли починаєш «здавати» позицію.
Першого дня повномасштабного вторгнення родина Петренків сіла в машину і поїхала в інше життя. Фото: інстаграм Анастасії Петренко
Син Яніс – це мій другий тренер
– Як ви знаходите баланс між професійним боксом і материнством?
– Я вважаю, досить вдало, оскільки Яніс – це мій другий тренер. Йому 9 років. Він у боксі вже довше, ніж я. Яніс почав займатися з батьком, коли йому було всього 2 роки. Він добре розуміє, що таке спорт. Інколи я жертвую часом, який могла б провести з сином. Та коли немає підготовки, я, навпаки, можу більше часу віддати материнству.
– Чи розділяєте ви себе як спортсменку і як людину поза рингом?
– Так, у житті я дуже спокійна і добра.
– Чи цікаво вам розвивати себе через фотосесії та медіаактивність?
– Я сподіваюся, що в цьому році ця сфера буде активнішою. Мені б дуже хотілося бути більш медійною і просувати свої найкращі ідеї у світ.
– Ви сприймаєте соцмережі як частину свого персонального бренду?
– Так, соцмережі – це хороша можливість просувати себе і те, чим ти займаєшся. Наш спортивний зал Petrenko Top Gym – це вже як бренд. Моя власна сторінка також несе в собі стиль і передає мою автентичність. Я б хотіла більше ділитися корисним контентом.
– Про що мрієте?
– Мрію прожити своє найкраще життя. Мрію про припинення війни і мир у моїй країні. Мрію залишити вклад і вписати своє ім’я в історію. І мрію ніколи в собі не сумніватися!
Анастасія, її чоловік Сергій та син Яніс – родина боксерів. Фото: інстаграм Анастасії Петренко