Фото: golosameriki.com (ілюстративне)
Питання про повернення Україні ядерного статусу останнім часом все частіше звучить як у ЗМІ, так і у висловлюваннях деяких політиків. І хоча у президента категорично заперечують навіть спроби відновлення ядерного потенціалу, інтерес суспільства до цієї теми все ж таки є, і, відповідно, виникають запитання: наскільки це можливо, наскільки швидко це можна зробити і, головне, чи потрібно?
Ці питання журналіст Коротко про поставив Євгену Малію, члену науково-аналітичної секції українського ядерного товариства, старшому науковому співробітнику Інституту ядерних досліджень НАН України, кандидату фізико-математичних наук.
Це дуже довго, дорого та безперспективно
Кандидат фізико-математичних наук Євген Малий. Фото: ФБ Євген Малий
— Євгене, наскільки своєчасно говорити про поновлення статусу ядерної держави?
— По-перше, одразу наголошу, що про це мови немає і близько. І взагалі піар на таких речах, особисто я, вважаю неприпустимим і недобросовісним. Україна уклала низку міждержавних угод і приєдналася до договору про нерозповсюдження ядерної зброї, підписавши Будапештський меморандум. У 1996 році останні ядерні боєголовки були вивезені, а у 2011-му було вивезено весь високозбагачений уран. По-друге, це дуже важкий крок, який може призвести до вкрай поганих геополітичних наслідків.
— Але все-таки, що потрібно було б, якби український уряд захотів повернути ядерний статус? Чи є у України для цього все необхідне?
— Ну, тоді б Україні треба було б з нуля отримувати відповідні технології та будувати інфраструктуру для виробництва і обслуговування. Це порушило б наші міжнародні зобов’язання. Також варто врахувати, що таке рішення буде негативно сприйнято міжнародною спільнотою і неодмінно призведе до санкцій та ізоляції. Ну і, звісно, відновлення такого статусу вимагатиме значних фінансових вкладень.
— Скільки це може коштувати?
— Оцінити точну ціну цього всього мені складно, але це точно буде дуже-дуже дорого. І це я вже мовчу про ціну цього питання, яку ми заплатимо внаслідок потенційних санкцій — ембарго, втрата ринків, міжнародна ізоляція і держава-вигнанець на кшталт Ірану чи Північної Кореї.
Необхідно створити, знову ж таки, з нуля заводи для виробництва ядерних боєголовок, систем доставки та інших компонентів… Багато інвестувати в науку — і це точно не має бути такий жалюгідний рівень, як зараз. Та зі школи повертати належну увагу на вивчення точних та природничих наук.
А найскладнішим буде ізотопне збагачення урану, адже технології та обладнання знаходяться під контролем міжнародних організацій, що контролюють нерозповсюдження ядерної зброї, хоча у нас є власні поклади урану. Одним з вагомих факторів, коли Україна відмовлялася від ядерної зброї на початку 90-х, було те, що утримування такого арсеналу вимагало значних фінансових ресурсів.
Глави України, США, Великої Британії та Росії підписують Будапешстський меморандум 5 грудня 1994 року. Фото: вікіпедія
Створення ядерної зброї – надскладний і високовартісний процес
— Невже так складно збагачувати уран?
— Найпростіша ядерна бомба вибухає внаслідок ланцюгової реакції поділу ядер U-235 (уран) або Pu-239 (плутоній). U-235 зустрічається в природі, але в природній суміші ізотопів його менше 1%, а решта – U-238. Тому під збагаченням мається на увазі збільшення у суміші відсотка рідкісного U-235 проти домінуючого U-238. Для цього є кілька способів – центрифуга, пропускання через пористі мембрани, відокремлення ізотопів аерозолями чи лазерною йонізацією тощо.
Саме U-235 здатний розщеплюватися при бомбардуванні нейтронами і при цьому вивільняти велику кількість енергії і 2-3 нейтрони, які бомбардують такі самі сусідні ядра U-235. Це ланцюгова реакція, яка і призводить до ядерного вибуху.
Аналогічний процес відбувається в ядерному реакторі, але там нейтрони вчасно уповільнюються, а вивільнена енергія витрачається не на вибух, а на створення пари, яка обертає турбіну генератора.
Також компонентом ядерної бомби може бути Pu-239. Він не зустрічається в природі, і його одержують при опроміненні на реакторі нейтронами природного U-238. І теж в ньому виникає ланцюгова реакція внаслідок взаємодії з нейтронами, подібно до урану-235. До речі, перша бомба «Малюк» містила 64 кг високозбагаченого урану.
— І у нас такої технології нема?
— Немає. Такою технологією володіє дуже небагато держав. Зокрема, США, Росія, Франція, Велика Британія, Китай… Точно нею володіють ті країни, які створили ядерну зброю. Але збагачення урану потрібно не тільки для цього; набагато більше це потрібно для виробництва палива для функціонування ядерної енергетики.
Створення ядерної зброї може погіршити стосунки з західними партнерами
— Скільки часу може зайняти створення ядерної бомби? Просто теоретично, якби дійсно була така політична воля. Ваша думка?
— Дуже багато. Цей процес може зайняти і кілька десятиліть. Точно не тижні і не місяці, як про це нещодавно хтось писав. Досвід країн, які почали цей несанкціонований шлях, показує, що у них створення ядерної зброї відбулося далеко не по клацанню пальцями.
І, до речі, варто зауважити, що ці країни про це не розповідали направо і наліво, погрожуючи «а от ми, та от ми як зробимо, так тоді побачите», а брали і робили все тихцем і тільки потім цим хизувалися.
— Чи є взагалі сенс займатись цим питанням?
— Питання є вкрай складним, але якщо коротко, то моя відповідь – ні. Звісно, з огляду на агресію з боку Росії, деякі експерти і недобросовісні політики починають поширювати в інформаційному полі, що от, мовляв, була б ядерна зброя, то от тоді б… Часто це просто хайпові заяви з метою піару. Роль ядерної зброї важлива більш як стримуючий фактор. Та і знову ж таки, повторюся, Україна, підписавши угоду про нерозповсюдження та відмову від ядерної зброї, взяла на себе зобов’язання перед світовою спільнотою. Маючи велику збройну і фінансову підтримку від країн західного світу — і обрати шлях Ірану чи Північної Кореї і в одну мить це все втратити… Ну це так собі перспектива.
На мою думку, краще зараз більше перейматися створенням неядерних ракет та інших засобів великої дальності і ураження. Тож не бачу сенсу займатися цим питанням і тим паче щоразу наголошувати, що от було б добре відновити ядерний статус.
Україна – демократична країна, яка виконує взяті на себе міжнародні зобов’язання, дотримується міжнародного права, на відміну від брехливих північно-східних сусідів. Все інше – це просто фантазії і робота на ворога, бо РФ неодмінно використає цю безвідповідальну риторику у свої цілях (давайте згадаємо тільки нещодавно їхні вигадки про брудну бомбу). Якщо Україна чи її окремі громадяни будуть регулярно просувати цю тему в інформаційному просторі, то це тільки негативно позначиться на співпраці з нашими партнерами.
Ядерний комплекс «Піонер» — тепер лише вМузеї ВПС України, місто Вінниця. Фото: George Chernilevsky/commons.wikimedia.org