За понад два роки широкомасштабної війни, боєць 103 бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького з позивним Бізон пройшов довгий шлях від штурмів Ямполя, боїв на Луганщині та Куп’янському напрямку, а зараз виконує завдання разом зі своїми побратимами на Курщині.
Розмова з бійцем була оприлюднена на сторінці бригади.
«Коли операція тільки починалася, нам вище керівництво пояснило суть, куди треба рухатися і далі ми вже діяли. Звісно, ми мали попереднє планування і навіть на декілька днів випереджали поставлені завдання на нашому напрямку. В певні моменти здавалося, що рашисти будуть зносити все на своєму шляху КАБами та FPV-шками, втім наші війська доволі ефективно підготувалися і мали різноманітні засоби РЕБ», — розповідає Бізон.
За його словами, коли він заходив з побратимами на позиції ворога, то взяв з собою вдвічі більше снарядів та магазинів, адже завжди краще мати надлишок, ніж у критичну мить думати за те чи вистачить тобі БК.
«Коли ми нарешті залетіли, то багатьох кацапів застали зненацька. До того ж ми не гаяли багато часу і продовжували просування, заходячи в інші села. Зараз наступив новий етап війни, такого в історії ще не було, але ці події назавжди закарбуються у книжках… Найголовніше зараз — це тримати такий порив і ми впевнені, що це зіграє свою роль на тому рівні, як вище командування це планувало та бачить», — зауважує Бізон.
Захисник розповідає, що загалом вся операція — це суцільний та великий штурм. Бізон разом з побратимами будували фортифікаційні споруди з тією метою, щоб не посікло уламками, а далі просто продовжували йти вперед-вперед.
«Багато рашистів самі здавалися нами в полон, деяких «трьохсотило» і вже після отримання поранення, вони теж здавалися. Одного разу трапилася ситуація, яка теж буде увіковічена на віки. Почався активний бій, кацапи були усюди, але ніхто з наших навіть не здригнувсь. Ми просто продовжували йти вперед і співати гімн України. Мені здається, що такий момент теж морально подавив противника, адже вони бачили нашу рішучість та згуртованість дій на стільки, що ми йшли в бій навіть з піснею», — згадує військовий.
Під час одного з бойових виїздів Бізон отримав поранення. В той вечір вони виїхали з його групою на штурм і в їхній броньовик прилетів ворожий FPV-дрон…
«Це війна і всі усвідомлюють, що може трапитися. Цивільні жителі росії боялися нас, адже помилково вважали, що ми будемо діяти як їхні військові, але ми людяні й не маємо такої жорстокості. Український народ сильний, мудрий, а ось за росіянами одразу помітно злість на весь світ і заздрість, яка, напевно, і змушує їх розстрілювати автівки з цивільними, катувати людей та вчиняти інші злочини… Ми — не такі, просто хочемо повернути під рідний стяг наші конституційно визначені території», — запевняє Бізон.
Він у цивільному житті був приватним підприємцем. В його родині зростають дві маленькі донечки й він жартома каже, що колись буде своїй малечі розповідати про всі свої нагороди, які отримав у важкій боротьбі за Україну.
«Перша моя державна нагорода була за штурм міста Ямпіль. Тоді мене нагородили медаллю «За військову службу Україні». Після того нас перекинули на Луганщину, там був дуже великий ворожий штурм і ми відбивали посадку, при чому доволі успішно, після чого мене нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Зараз за нашу наступну операцію, знаю, що подали на нагородження орденом «За мужність» ІІ ступеня. Звісно, це мотивує, дає ще більше рішучості та приємно, але головною нагородою для кожного з нас стане Перемога», — наголошує Бізон.
АрміяInform розповідала про слюсаря, який став гармашем.
Прокомментируйте