Фото: інстаграм armiets_fencing
Кадетський чемпіонат світу з фехтування в Ріо-де-Жанейро приніс Україні одразу дві медалі: бронзу шпажистки Аліни Дмитрук та сенсаційну нагороду 16-річного киянина Олександра Стабнікова. Ці результати підтверджують, що в української шпаги велике майбутнє, а молоді спортсмени, попри війну, демонструють неймовірні результати.
І якщо до успіхів дівчат ми вже звикли, то прорив у чоловічому розряді – подія особлива. Востаннє на п’єдестал наші юнаки потрапляли 15 років тому, коли Юрій Тараненко здобув срібло на кадетському ЧС. Про «шахи в русі», самоконтроль у складні моменти та про те, чому поразки вчать краще за перемоги, Олександр Стабніков розповів в інтерв’ю Коротко про.
На більше не вистачило сил
– Олександре, вам вдалося здобути бронзу кадетського ЧС з фехтування. Які були думки та емоції в момент, коли ви зрозуміли, що бронза тепер однозначно ваша?
– Чвертьфінал із бельгійцем Ваутом ван Лаеке був дуже складним, довелося викластися на повну. Я програвав по ходу зустрічі, але зумів зрівняти рахунок і вирвати перемогу буквально за 16 секунд до кінця бою. Коли стало зрозуміло, що медаль уже є, прийшло полегшення і радість – навіть не одразу це усвідомив.
– Чого, на вашу думку, вам не вистачило у півфінальному поєдинку, щоб вийти у фінал?
– Думаю, трохи не вистачило сил – попередні бої забрали багато енергії. У півфіналі вже відчувалося, що не вистачає ресурсу в ключові моменти.
– Які завдання ставите перед собою на майбутнє?
– Зараз для мене головним завданням є успішно завершити змагання, що залишилися в цьому сезоні. І, звісно, маю на меті в наступному змагальному періоді знову відібратися до збірної команди вже як юніор.
– Кому присвячуєте здобуту медаль?
– Присвячую цю медаль Збройним Силам України, завдяки яким ми маємо можливість виступати. Також – своїм батькам і тренерам за підтримку, терпіння і віру в мене.
У поєдинку більше думаєш, ніж відчуваєш
– З чого почалося для вас фехтування?
– Фехтування для мене почалося у першому класі – коли мама привела на тренування. Тоді я ще не до кінця розумів, куди потрапив. Спочатку це було як щось нове і цікаве, а з часом я втягнувся і вже не уявляю себе без цього виду спорту.
– Які риси характеру у вас сформувало саме фехтування?
– Фехтування зробило мене більш дисциплінованим і терплячим – тепер я вже не нервую через дрібниці. Також воно навчило мене краще контролювати себе і не поспішати з рішеннями, особливо в складні моменти.
– До перемог українських спортсменок у фехтуванні у нас уже всі звикли. А ось із чоловіками ситуація інша. Чому саме чоловіче фехтування за результатами у нас слабше? Через що так склалося? Чи є в цьому певна специфіка?
– Я б не сказав, що чоловіче фехтування слабше. Швидше навпаки – рівень конкуренції в чоловічому фехтуванні дуже високий. Просто поки не вистачає стабільності результатів на великих стартах.
– Дівчата-фехтувальниці кажуть, що емоції відіграють дуже важливу роль у фехтуванні, а як у чоловіків? Що відіграє ключову роль у поєдинках?
– Емоції важливі, без них у фехтуванні ніяк. Ключову роль у поєдинках відіграють концентрація, тактика і швидкість прийняття рішень. Хто краще контролює себе і швидше адаптується до суперника, той і має перевагу.
– Які емоції ви переважно відчуваєте під час поєдинку?
– Зазвичай це концентрація і легка напруга. У поєдинку більше думаєш, ніж відчуваєш.
– Часто кажуть, що бокс – це свого роду шахи. А що скажете про фехтування?
– Фехтування часто теж називають «шахами в русі». Потрібно думати наперед і читати суперника, але все вирішується за секунди.
– Що більше вплинуло на ваш розвиток як спортсмена – перемоги чи поразки?
– Я думаю, що більше вплинули саме поразки. Перемоги приємні і дають мотивацію, але саме після невдалих боїв починаєш більше аналізувати, працювати над помилками і рости як спортсмен. Тому кожна поразка для мене – це досвід, який допомагає ставати сильнішим.
– Чи можна зрозуміти за стилем фехтування, якою людина є за характером у житті?
– Мабуть, частково можна, але не завжди. Хтось виглядає дуже агресивно на доріжці, але в житті спокійна людина, і навпаки. У бою ти часто дієш не стільки характером, скільки за ситуацією і суперником, тому це більше про тактику, ніж про особистість. Хоча іноді щось спільне можна помітити.
Олександр називає свій вид спорту “шахами в русі”. Фото: інстаграм armiets_fencing
Як і в усіх, бувають моменти, коли настрій не найкращий
– Яким ви є в житті? Який у вас характер?
– У житті я спокійна і врівноважена людина. Не люблю зайвого шуму, але якщо є ціль – можу бути дуже наполегливим.
– Вам ближче до душі порядок і дисципліна чи свобода?
– Мені ближче баланс, але якщо обирати – то все-таки порядок і дисципліна. Без цього в спорті складно чогось досягти.
– Чи бувають моменти, коли у вас настрій не дуже? І що допомагає особисто вам виходити з такого стану? Можливо, є лайфгаки?
– Так, звісно, як і в усіх, бувають моменти, коли настрій не найкращий. Відпочинок допомагає мені відновити сили і трохи переключитися. Іноді переглядаю бої відомих фехтувальників. Можна сказати, що це такий «відпочинок із користю»: і відволікаєшся, і ніби трохи тренуєшся в голові.